«Твої» і не «твої» люди

«Як дізнатися, чи людина «твоя»?» – питали його.

«Просто. Ти йдеш своєю дорогою, а вона своєю – і зіткнешся з нею посередині дороги. Вона не знала. Ти не кликав. Ви зійшлися. Ви знайшлися. І куди б ви не рухалися раніше, вам тепер по дорозі».

Ще пояснював, що підказку дасть серце. Ти бережно ставитимешся до серця дорогої людини. А «чужорідні» люди байдужі до твого серця. Обходь тих, хто легко обходиться без тебе. На життєвих гонах люди з’являються і віддаляються. Але декількох, дорогоцінних, слід триматися до кінця, твого чи їхнього. І що більше заходиш у вік, то ціннішою стає ця відданість і близькість.

Мирослав ДОЧИНЕЦЬ. "Золотий час. Одкровення карпатського знатника".