Загадковий Чернігів

Нещодавно Василь Чепурний нарікав, що чернігівські історики не написали книгу з історії Чернігова. Можливо, це так, якщо не брати до уваги праці Сергія Леп'явка, в якого не склалися, здається, стосунки з керівництвом “Чернігівського колегіуму”. Але можу з упевненістю відзначити ніяку роль цього вишу з назвою, що безпосередньо пов'язана з періодом держави Військо Запорозьке, в справі виокремлення у складі Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній» тематичного комплексу «Чернігів – полкове місто Війська Запорозького».

Заради справедливості те саме мушу сказати і про ніяку роль Безбородькового ліцею у Ніжині щодо започаткування створення історико-культурного заповідника «Ніжин – полкове місто Війська Запорозького».

Було б добре, щоб Голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, який досліджував зазначений період, узяв це до уваги. Щоб меморандум не залишився формальністю, співпраця під керівництвом Олександра Алфьорова та ректора Олега Шеремета може зосередитися на кількох практичних кроках щодо козацької спадщини:
університет та інститут можуть створити спільну робочу групу для підготовки історичного обґрунтування тематичного комплексу «Чернігів – полкове місто Війська Запорозького». Це допоможе інтегрувати напрацювання в роботу заповідника «Чернігів стародавній», із яким виш уже має окрему угоду;
у межах партнерства сторони здатні ініціювати підготовку сучасного узагальнюючого видання з історії Чернігова та Сіверщини доби Війська Запорозького;
успішна реалізація чернігівського меморандуму може стати моделлю для аналогічної співпраці УІНП із Ніжинським державним університетом імені Миколи Гоголя. Це заклало б основу для створення заповідника «Ніжин – полкове місто Війська Запорозького».

Микола ШКУРКО