Спогад про Грем'яч

Сядні Тройца. У Грємячє ми малимі калісь ждалі єтага дня.

Напротів Карнєйчикав, у малєнькай хаті жила баба Майсіха. Яна нас чагось ня любіла, да й мі яє баяліся. А на Троїцу яна хаділа у пуччя (за аіром), адна яна знала, дє яго нарвать. Мі сядєлі на лавачкі і ждалі, штоб яна яго нам дала. Калі яна раздабрівалася і виносіла нам, тади ми трохі няслі дамой, а трохі єлі, срядінку.

Пробавалі єсть пуччя? Там у самай срядінкє смашний адін лісточік. Патом ми украшалі вароти зєлянню, у хаті разкідивалі на масту. Послі хаділі куміться. Строілі курєнь, набіралі хлєба, сала, цибулі і целий дєнь там куміліся.

Адін раз построілі курєнь возля хати Мані Майсавай. А напротів жилі двє пратівниє баби. Адну звалі Хурлой. Ми накралі у яє скошенай трави, намастілі у курянє, штоб мягше було. Покі даняслі через дарогу, натрусілі трави. Сядім, ядім, аткриваються вєткі і рука Хурли за тоє сєно і назад панясла. А ще татуська (мій хрещений) пріносів якуюсь лугавую цибульку і давав нам. Смашная була. Да сіх пор ня знаю, што то за трава така була. Нам була як гастінєц. Йон кров пас дєсь на Рячице, на Дяснє. І там була такая цибулька.

Ольга ШЕРЕМЕТ