Співчуваю тим, хто не ходить до бібліотек!

Коли я був студентом, старався щомісяця прочитати мінімум 25-30 книг поезії та прози. Після закінчення Київського університету як випускник, який не мав прописки у столиці, потрапив за розподілом у село Горностайпіль Чорнобильського району. Я б, можливо, й досі там викладав… Але моє життя кардинально змінила сільська бібліотека!

Я щотижня по МБА (міжбібліотечний абонемент) замовляв у село масу потрібної для мене літературознавчої літератури ( «Теорія стилю» і т.п.). Бувало, приходило за раз 15 книг! Одне слово, «замучив» бібліотекарку!

Але… така моя читацька активність не залишилася непоміченою, оскільки замовлення йшли на Чорнобиль, а вже звідтіля на Київ, Москву, Ленінград. Районне начальство вирішило «прихватизувати» такого кадра для райцентру: може, з нього вийде перспективний співробітник відділу пропаганди РК КПУ! Ще не закінчився навчальний рік, а до мене приїхав «сват» , заступник редактора чорнобильської газети Василь Лісовий…

Так почалися мої редакційні будні… Оскільки я не полишав зв'язок з МБА й далі у Чорнобилі, у Катеринополі, у Бобровиці, то якось так швидко вийшло, що я опинився у кріслі редактора молодіжки… Ніколи стало ходити до бібліотеки! Та… згодом зацікавився темою Батурина, Мазепи. І знову я капітально «застряг» у бібліотечних нетрях, аби зрозуміти, що насправді відбувалося у гетьманській столиці у 1708 р.

Я співчуваю тим, хто не ходить до бібліотек! Я дякую бібліотекарям не тому, що вони кардинально змінили моє життя. Я дякую їм за те, що я у постійному стані ГОЛОДУ на розумну книгу, на нові відкриття у ній…. Я й досі «мучитель» бібліотечних працівників. Хай їм щастить на «чомучок», пошуковців, особливо «голодних» читачів! Зі святом ВАС, друзі і колеги!

Сергій ПАВЛЕНКО