В Чернігові безкоштовний показ фільму «Спадок нації» про українську вишивку зібрав повну залу глядачів. Фільм презентувала авторка та натхненниця Леся Воронюк, яка завітала до російськомовного міста на запрошення «Безкоштовних курсів української мови».

– Чого-чого, а такого я від Чернігова не очікувала! Такої уваги до фільму й попиту на українське інтелектуальне спілкування… І хоча місцеві кажуть, що місто зросійщене, українське ядро потужне, розумне, працьовите. Дякую ініціативі «Безкоштовні курси української мови» та чернігівській кураторці Людмилі Зіневич за запрошення, – написала на своїй сторінці у Facebook автор ідеї та сценарист Леся Воронюк.

Стрічку «Спадок нації» вже побачили в багатьох містах та містечках України, а також у Німеччині, Франції, Бельгії, Чехії, Іспанії, Італії, Греції, ОАЕ та Білорусі. Цими днями безкоштовні покази фільму відбуваються у прифронтових містах: Краматорську, Слов’янську, Костянтинівці, Дружківці.

Глядачі плакали…

– Коли ми розпочинали проект «Безкоштовні курси української мови», на перші творчі зустрічі приходило 25– 30 людей. Сьогодні – 300. Дуже тішуся, що справжнього українського світу в Чернігові побільшало. Фільм пройшов на одному диханні, захопливо, проникливо, місцями зворушливо до сліз. У ньому біль людської пам’яті: нищення українців та їхніх одвічних святинь, вражаючі спогади каторжан, упівців, ті, хто пережив голод, депортацію, еміграцію, але зберіг свою національну ідентичність, – мову, вишиванку, як оберіг життя і власної свободи.

У ньому й гордість за стійкість і незламність нашого духу, за наших теперішніх воїнів, за красу й силу нашого народу, вишиту на полотні. Щоби не описувати всі враження й емоції від фільму, скажу, що після закінчення я бачила сльози навіть в очах чоловіків, а зала ще довго аплодувала стоячи. Авторському колективу ВІВАТ!!! А Лесі Воронюк – шана й подяка за теплу й незабутню зустріч, – ділиться враженнями координатор «Безкоштовних курсів української мови» у Чернігові Людмила Зіневич.

Документальна стрічка має гасло: «Вишити, щоби вижити». Вона умовно ділиться на дві частини: етнографічну, що оповідає про відмінності у вишиванках у різних місцевостях держави (автори фільму подорожували саме по етнорегіонах України: Полісся, Буковина, Слобожанщина) та історичну, побудовану на унікальних розповідях людей про долю вишиванки в їхньому житті.

Важко переоцінити ту кількість матеріалів, яку зібрали автори фільму. «Спадок нації» знімали по всій Україні, включаючи території так званих ДНР і ЛНР, а також у п’яти інших державах, серед яких: Канада, Німеччина, Італія, ОАЕ та навіть Росія (Мурманськ, Іркутськ).

Упродовж фільмування команді однодумців відкривалися все нові й нові цікаві факти, дехто самостійно виходив на них із власними історіями.

– Одним із чинників, що сприяв створенню «Спадку нації», автори називають збільшення масштабності та вихід на світову арену Дня вишиванки, який торік відзначили в майже сорока країнах світу. Така популярність свята – це, звісно, добре, але автори ідеї розуміли, що поруч із цим вони мають направити народ у вірне ідеологічне русло. Деякі вбачають у вишиванці лишень трендовий предмет гардеробу, фото в якому «зрубить» велику кількість лайків в Інстаграмі чи Фейсбуці.

Цим фільмом Леся Воронюк і компанія мали на меті показати, що вишиванка – це не тільки мода й навіть не лише ознака самоідентифікації, вишиванка – генетичний код нації, символ, що набуває неабиякої значущості, особливо в наших сьогоднішніх умовах,– написав у Facebook поет та майстер із вишивки Максим Слинько.

Юлія КОВТУН, Час чернігівський