Пам'яті майстрині

Присвячується Наталії Василівні Черняк

У хаті тиша навкруги,
Сидить майстриня у куточку
І в полотняні береги
Вливає голкою сорочку.
Нитки гуля туди-сюди.
Тут садять маки, там — калину.
При кожному стібку сліди
Уквітчують тонку тканину.
Росте із голки виноград,
Жовтіє колосок пшеничний,
Чи барвінковий зорепад,
Чи кущ садово-полуничний.
Це — для дочки новий рушник.
То — для онуків подарунки…
Свою любов весь довгий вік
Переклада у візерунки.
Вже вкрилось зморшками чоло,
І осінь загляда у скроні,
Але в очах лише добро,
Як у Марії на іконі.
Всім щастя вишила вона
І всякого завжди любила.
Що в серці мала — віддала
І на життя благословила.
Дахно Дарія

Дуже прикро й боляче, коли у вічність відходять люди з кола спілкування…
Сьогодні пішла у засвіти Заслужена майстриня народної творчості України Наталія Василівна Черняк.

Понад чотири десятиліття спілкування — і не лише в межах мистецьких подій, а й у родинному колі.
Вона була мудрою наставницею, щирою, щедрою, гостинною й глибоко порядною людиною.

З легкої руки Наталії Василівни поповнилися ряди не лише вмілих кухарів і кондитерів, а й талановитих вишивальниць.

Лише кількох зустрічей вистачило моїй доньці Дарії, щоб засвоїти й полюбити непросту, але таку теплу тістову справу.

Завдяки її щедрості «Скриня Чернігівщини» регулярно поповнювалась унікальними етнографічними експонатами.
Волею долі подружжя Черняків опинилося за межами України, але навіть на великій відстані вони продовжували жити турботою про свій народ, своє місто, своїх друзів...

Останні роки Наталія Василівна прожила в любові, теплі та турботі єдиної доньки і її родини.
Щирі співчуття близьким та рідним… Сумуємо разом із вами.

Спочивайте з миром, Наталіє Василівно.
Хай буде світлою пам’ять про Вас.

Юрій ДАХНО