“Скріплені кров’ю”
“Скріплені кров’ю”: у Києві презентували фільм і книжку про спільну боротьбу українців і грузинів за свободу
Зйомки документальної стрічки відбувалися в Грузії, Бельгії та на лінії фронту на Запоріжжі. На презентації у Києві був присутній головний герой фільму – Заза Нануашвілі – засновник грузинського добровольчого підрозділу, що воює за Україну.
9 травня в Києві, у пресцентрі “Укрінформу” відбулася презентація документального фільму “Скріплені кров’ю” та однойменної книги, що розповідають про історію українсько-грузинських взаємин, зокрема – про участь грузинських добровольців у Війні за незалежність України. У заході взяли участь автори: тележурналіст, автор фільму та співавтор книги Олег Манчура, історик, співавтор книги Олександр Кучерук, історик і журналіст, редактор книги Ростислав Мартинюк та інші. Презентацію було приурочено до 105-ї річниці проголошення Української та Грузинської держав у 1918 році.
Журналіст Олег Манчура розповів, що стрічка та книга мають на меті, насамперед, віддати шану грузинським добровольцям, зокрема – тим, хто віддав життя за Україну, а таких героїв наразі вже понад 40. Загалом у лавах Сил оборони України воює понад 2,5 тисяч грузинів. Автори фільму побували на фронті у Запорізькій області – у розташуванні грузинського батальйону, зйомки також відбувалися в Грузії та Бельгії.
“Ми можемо розглядати цей проєкт як один з двома крилами, бо, фактично, з книжки виник фільм. Книжка більш документальна, більш академічна, якщо так можна сказати. Фільм більш персональний, бо в ньому є особиста оптика. Я вперше потрапив у Грузію у 2008 році: напевно, як і більшість українців, їхав за гарною кухнею, гостинністю цього народу. Але потрапив на війну. Це була перша війна, яку я побачив. І цей епізод є в фільмі”, – розповів Олег Манчура.
На презентація також був присутній Заза Нануашвілі – засновник грузинського національного батальйону у складі Інтернаціонального легіону Оборони України. Він – головний герой стрічки, через чию персональну історію розповідається історія грузинського добровольчого руху. Нануашвілі боронить Україну з 2014 року пліч-о-пліч із власним сином Вано. Спочатку колишній офіцер спецпризначення МВС Грузії керував невеликим добровольчим підрозділом, що розрісся у велику військову формацію.
“Спочатку мені довелося воювати разом з українцями – “западенцями”. Потім познайомився з грузинами. Адаптувався. Приєдналися старі друзі – однодумці з такими самими, як у мене, принципами, метою. Зараз у мене великий підрозділ, де воюють не лише грузини та українці, а й британці, американці, чилійці, перуанці, південноафриканці, поляки. Всі є окрім “русскіх”. “Хороші русскіє” – тільки в мішках”, – каже Заза Нануашвілі.
Доброволець наголосив, що такі фільми багато значать для воїнів, які перебувають на передовій. Сам Нануашвілі приїхав до Києва лише на кілька днів, щоб побачитися з родиною. За його словами – думками він зі своїми хлопцями на фронті.
На презентації був присутній речник Генерального штабу ЗСУ та 112-ї бригади територіальної оборони Андрій Ковальов. Він допомагав укладати біографії грузинських добровольців, загиблих за Україну. За словами військового, завдання України та світу – звільнити всі окуповані Росією території та досягти того, щоб Москва більше не загрожувала сусідам.
“Насамперед, наші стратегічні партнери мають зрозуміти, що в Україні не унікальна ситуація. Росія вчиняє злочини скрізь, куди приходить. І так само, крім окупованих територій України, є окуповані території Грузії, Молдови, за які ми теж несемо відповідальність. Ми маємо врешті перемогти російський імперіалізм, щоб більше не було страждань, не було окупованих територій”, – наголосив Андрій Ковальов.
Підрозділ Зази Нануашвілі базується в Дніпрі. Саме це місто з 2014 року і дотепер залишається важливим хабом для добровольчого і волонтерського руху, – додав журналіст.
“Якщо ми говоримо про Середньовіччя, то найбільшою громадою кавказькою в Україні була вірменська, осердя якої було у Львові. Зараз ми можемо говорити, що подібна історія відбувається з грузинами, а точкою збірки грузинської громади є Дніпро. Саме в Дніпрі відбувається гуртування грузинської громади, там є база грузинських добровольців, які йдуть на фронт”, – зазначив Олег Манчура.
Ще одна ілюстрація зв’язків між Україною та Грузією у фільмі – історія Заслуженої артистки України Оксани Петровської, директорки Дніпровського академічного театру імені Тараса Шевченка, що в минулому керувала Будинком культури в грузинському містечку Мзіс Ґулі, де її досі пам’ятають. Її син Олександр Петровський – український підприємець і меценат, президент міжнародного благодійного фонду “Солідарність”, – нині підтримує грузинську громаду в Дніпрі, а також забезпечує всім необхідним грузинських добровольців на фронті
Два епізоди фільму “Скріплені кров’ю” найближчим часом будуть продемонстровані в ефірі загальнонаціональних українських телеканалів. У планах творців – також презентувати стрічку в Брюсселі, столиці Європейського Союзу. Книгу “Скріплені кров’ю” можна придбати в українських книгарнях.
Зйомки документальної стрічки відбувалися в Грузії, Бельгії та на лінії фронту на Запоріжжі. На презентації у Києві був присутній головний герой фільму – Заза Нануашвілі – засновник грузинського добровольчого підрозділу, що воює за Україну.
9 травня в Києві, у пресцентрі “Укрінформу” відбулася презентація документального фільму “Скріплені кров’ю” та однойменної книги, що розповідають про історію українсько-грузинських взаємин, зокрема – про участь грузинських добровольців у Війні за незалежність України. У заході взяли участь автори: тележурналіст, автор фільму та співавтор книги Олег Манчура, історик, співавтор книги Олександр Кучерук, історик і журналіст, редактор книги Ростислав Мартинюк та інші. Презентацію було приурочено до 105-ї річниці проголошення Української та Грузинської держав у 1918 році.
Журналіст Олег Манчура розповів, що стрічка та книга мають на меті, насамперед, віддати шану грузинським добровольцям, зокрема – тим, хто віддав життя за Україну, а таких героїв наразі вже понад 40. Загалом у лавах Сил оборони України воює понад 2,5 тисяч грузинів. Автори фільму побували на фронті у Запорізькій області – у розташуванні грузинського батальйону, зйомки також відбувалися в Грузії та Бельгії.
“Ми можемо розглядати цей проєкт як один з двома крилами, бо, фактично, з книжки виник фільм. Книжка більш документальна, більш академічна, якщо так можна сказати. Фільм більш персональний, бо в ньому є особиста оптика. Я вперше потрапив у Грузію у 2008 році: напевно, як і більшість українців, їхав за гарною кухнею, гостинністю цього народу. Але потрапив на війну. Це була перша війна, яку я побачив. І цей епізод є в фільмі”, – розповів Олег Манчура.
На презентація також був присутній Заза Нануашвілі – засновник грузинського національного батальйону у складі Інтернаціонального легіону Оборони України. Він – головний герой стрічки, через чию персональну історію розповідається історія грузинського добровольчого руху. Нануашвілі боронить Україну з 2014 року пліч-о-пліч із власним сином Вано. Спочатку колишній офіцер спецпризначення МВС Грузії керував невеликим добровольчим підрозділом, що розрісся у велику військову формацію.
“Спочатку мені довелося воювати разом з українцями – “западенцями”. Потім познайомився з грузинами. Адаптувався. Приєдналися старі друзі – однодумці з такими самими, як у мене, принципами, метою. Зараз у мене великий підрозділ, де воюють не лише грузини та українці, а й британці, американці, чилійці, перуанці, південноафриканці, поляки. Всі є окрім “русскіх”. “Хороші русскіє” – тільки в мішках”, – каже Заза Нануашвілі.
Доброволець наголосив, що такі фільми багато значать для воїнів, які перебувають на передовій. Сам Нануашвілі приїхав до Києва лише на кілька днів, щоб побачитися з родиною. За його словами – думками він зі своїми хлопцями на фронті.
На презентації був присутній речник Генерального штабу ЗСУ та 112-ї бригади територіальної оборони Андрій Ковальов. Він допомагав укладати біографії грузинських добровольців, загиблих за Україну. За словами військового, завдання України та світу – звільнити всі окуповані Росією території та досягти того, щоб Москва більше не загрожувала сусідам.
“Насамперед, наші стратегічні партнери мають зрозуміти, що в Україні не унікальна ситуація. Росія вчиняє злочини скрізь, куди приходить. І так само, крім окупованих територій України, є окуповані території Грузії, Молдови, за які ми теж несемо відповідальність. Ми маємо врешті перемогти російський імперіалізм, щоб більше не було страждань, не було окупованих територій”, – наголосив Андрій Ковальов.
Підрозділ Зази Нануашвілі базується в Дніпрі. Саме це місто з 2014 року і дотепер залишається важливим хабом для добровольчого і волонтерського руху, – додав журналіст.
“Якщо ми говоримо про Середньовіччя, то найбільшою громадою кавказькою в Україні була вірменська, осердя якої було у Львові. Зараз ми можемо говорити, що подібна історія відбувається з грузинами, а точкою збірки грузинської громади є Дніпро. Саме в Дніпрі відбувається гуртування грузинської громади, там є база грузинських добровольців, які йдуть на фронт”, – зазначив Олег Манчура.
Ще одна ілюстрація зв’язків між Україною та Грузією у фільмі – історія Заслуженої артистки України Оксани Петровської, директорки Дніпровського академічного театру імені Тараса Шевченка, що в минулому керувала Будинком культури в грузинському містечку Мзіс Ґулі, де її досі пам’ятають. Її син Олександр Петровський – український підприємець і меценат, президент міжнародного благодійного фонду “Солідарність”, – нині підтримує грузинську громаду в Дніпрі, а також забезпечує всім необхідним грузинських добровольців на фронті
Два епізоди фільму “Скріплені кров’ю” найближчим часом будуть продемонстровані в ефірі загальнонаціональних українських телеканалів. У планах творців – також презентувати стрічку в Брюсселі, столиці Європейського Союзу. Книгу “Скріплені кров’ю” можна придбати в українських книгарнях.
| Читайте також |
| Коментарі (0) |