Шкарлєт і Ломоносов, сурядність і підрядність
От ми обурюємося плагіаторами рівня Шкарлета. Ясно, плагіатори теж різними бувають. Рівень Шкарлета -- це рівень шкільного плагіату при написанні творів. Наш рівень падіння: докторська дисертація=шкільний твір
Але Мих. Ломоносов теж був плагіатором, запозичивши граматику Мелетія Смотрицького. Плагіат теж дуже залежить від політичних умов, а ще від творчих геніїв. От якби не Пушкін, то хтозна, чим би той плагіат Ломоносова скінчився. А так завдяки Пушкіну вийшов русскій язик.
Наш Гоголь теж чимало зробив для становлення російської мови. Гоголь допоміг рос. інтелігенції так, як і галичанин Копієвич свого часу допоміг з гражданкою царю Петру І. Взагалі мені здається, що глибинна відмінність між укр. і рос. мовою таки в синтаксисі.
Українці віддають перевагу сурядності, а росіяни -- підрядності. Саме через це російська мова складніша, вона в силу нагромадження цих підрядних речень є інтелектуальною, а наша сурядність простіша, прозоріша, а звідси вже крок до примітиву. Але з часом підрядність взагалі сплітається в клубок, який важко розплутати. Одначе вам кажуть: ви просто дурний, тому нічого й не розумієте, хоча насправді маємо ми справу з псевдоінтелектуальною маячнею підрядних речень. Я люблю сурядність. Хай вона проста і мужича, але ж сурядність теж має багато переваг, перша з яких -- ясність думки. Ясна думка як цілість ніякий не примітив. Це окремі типи чи типочки, що прикривають відсутність думки сурядною ясністю, нестерпні.
Роксана ХАРЧУК
«Українці віддають перевагу сурядності, а росіяни – підрядності. Саме через це російська мова складніша, вона в силу нагромадження цих підрядних речень є інтелектуальною».
Як для мене хоч і далекого до лінгвістики, отримавши освіту російською мовою, це не науковий підхід. Мова і думки зв’язані. До такого висновку я прийшов після знайомства з 3 томами «Древнеарийской философии» Москва 2009 г.(Книга против экрана). Придбав досить за значні кошти, звабила назва.
Занурення в проблему білінгвізму, спонукав мене до системного наукового міждисциплінарного аналізу языка з позиції філогенетики, фізики, квантової фізики, соціології, психолінгвістики, генетики. Вважайте мене снобом, але язык занадто нелогічна мова, на відміну від есперанто. Спроба перекласти дві сторінки філософського тексту, як фотоемульсія проявила нікчемність «дикунської», так назвав Квітка- Основ’яненко московську говірку. Чого варті «інтелектуально-логічні» сюреалістичні структури: «Незаконные бандформирования», "СКАЖЕМ ТАК", "КАК БЫ", «СКАЗ», «брак», потворне «БЕС-сознательный». То як може бути неприродня, штучна мова, без етимологічного зв’язку з корінним народом, бути інтелектуальною?
Микола БОЙКО
Але Мих. Ломоносов теж був плагіатором, запозичивши граматику Мелетія Смотрицького. Плагіат теж дуже залежить від політичних умов, а ще від творчих геніїв. От якби не Пушкін, то хтозна, чим би той плагіат Ломоносова скінчився. А так завдяки Пушкіну вийшов русскій язик.
Наш Гоголь теж чимало зробив для становлення російської мови. Гоголь допоміг рос. інтелігенції так, як і галичанин Копієвич свого часу допоміг з гражданкою царю Петру І. Взагалі мені здається, що глибинна відмінність між укр. і рос. мовою таки в синтаксисі.
Українці віддають перевагу сурядності, а росіяни -- підрядності. Саме через це російська мова складніша, вона в силу нагромадження цих підрядних речень є інтелектуальною, а наша сурядність простіша, прозоріша, а звідси вже крок до примітиву. Але з часом підрядність взагалі сплітається в клубок, який важко розплутати. Одначе вам кажуть: ви просто дурний, тому нічого й не розумієте, хоча насправді маємо ми справу з псевдоінтелектуальною маячнею підрядних речень. Я люблю сурядність. Хай вона проста і мужича, але ж сурядність теж має багато переваг, перша з яких -- ясність думки. Ясна думка як цілість ніякий не примітив. Це окремі типи чи типочки, що прикривають відсутність думки сурядною ясністю, нестерпні.
Роксана ХАРЧУК
«Українці віддають перевагу сурядності, а росіяни – підрядності. Саме через це російська мова складніша, вона в силу нагромадження цих підрядних речень є інтелектуальною».
Як для мене хоч і далекого до лінгвістики, отримавши освіту російською мовою, це не науковий підхід. Мова і думки зв’язані. До такого висновку я прийшов після знайомства з 3 томами «Древнеарийской философии» Москва 2009 г.(Книга против экрана). Придбав досить за значні кошти, звабила назва.
Занурення в проблему білінгвізму, спонукав мене до системного наукового міждисциплінарного аналізу языка з позиції філогенетики, фізики, квантової фізики, соціології, психолінгвістики, генетики. Вважайте мене снобом, але язык занадто нелогічна мова, на відміну від есперанто. Спроба перекласти дві сторінки філософського тексту, як фотоемульсія проявила нікчемність «дикунської», так назвав Квітка- Основ’яненко московську говірку. Чого варті «інтелектуально-логічні» сюреалістичні структури: «Незаконные бандформирования», "СКАЖЕМ ТАК", "КАК БЫ", «СКАЗ», «брак», потворне «БЕС-сознательный». То як може бути неприродня, штучна мова, без етимологічного зв’язку з корінним народом, бути інтелектуальною?
Микола БОЙКО
| Читайте також |
| Коментарі (0) |