Ранок на Десні

Ще п’є туман із пригорщів весни
Зелений ранок, квітчаний чар-зіллям.
Стоїть вітрець по плечі у Десні,
Не здужає піднять високу хвилю.
З його гнучкий кепкує верболіз
І човен, що віджив своє й відплавав.
Блищать на ньому горошинки сліз,
Образив хтось чи насміявсь лукавий?
В піщаний берег перший промінь вгруз
І згасла вже зорі остання свічка.
Старезний сом намотує на вус
Древлянську мудрість вікової річки.
І дзвінкота наповнює луги,
Ясніє ранок, небо у волошках.
Ріка життя, хлюпни мені, хлюпни
Снаги з долонь хоч трішечки, хоч трошки.

Микола БУДЛЯНСЬКИЙ

02.05.2025р.