Економіка війни поїдає доходи
У Путіна справи на нафтовому фронті значно гірші, ніж малюють божевільні пропагандистські звіти
Ми звикли думати, що російська нафтова голка незламна, мовляв, «китайці й індійці все одно все куплять». Але свіжі дані з російського ж «Коммерсанта» та зведення Argus за листопад 2026 року б'ють по цій ілюзії з ефектом артилерійського снаряда.
Реальність виглядає так, що нафтова подушка безпеки кремлівського режиму здувається швидше, ніж вони встигають друкувати бюджетні звіти.
Ось сухі, але нищівні цифри для російського бюджету:
* Рекордні дисконти: Знижки на нафту марки Urals у російських портах злетіли до максимальних показників із квітня 2023 року. Дисконт до Brent сягнув $31–33 на барелі.
* Цінове дно: У російських портах Urals торгується на рівні $63,63–65,63 за барель. Для порівняння: на піку конфлікту ціна вилітала до $110. Падіння становить майже $45 з кожного бареля.
* Зрада в Індії: Індія, на яку молилися в Москві, у листопаді різко наростила імпорт нафти з Близького Сходу через Ормузьку протоку (близько 2,1 млн барелів на добу проти 1,8 млн з Росії). У результаті російська нафта в Індії втратила свою премію і тепер продається зі знижкою $2,25 до Dated Brent. Близькосхідна конкуренція просто витісняє російський продукт.
* Фрахтовий зашморг: Високі ставки фрахту та зростання пропозиції з інших регіонів роблять доставку російської сировини золотою для покупців, змушуючи Росію віддавати її практично за безцінь.
Що це означає на практиці?
Формула «нафта годує війну» дає серйозний збій. Коли ціна падіння становить понад $40 з бареля на тлі шаленого зростання витрат на логістику та військові потреби, російська економіка починає проїдати свої останні резерви.
ОТЖЕ:
Бюджетні діри тепер доведеться затикати не надприбутками від енергоносіїв, а новими поборами всередині країни та швидкою девальвацією рубля. Воєнна машина пожирає гроші штовхаючи режим у фінансовий глухий кут, з якого немає гарних виходів.
Олександр БРИГИНЕЦЬ
Ми звикли думати, що російська нафтова голка незламна, мовляв, «китайці й індійці все одно все куплять». Але свіжі дані з російського ж «Коммерсанта» та зведення Argus за листопад 2026 року б'ють по цій ілюзії з ефектом артилерійського снаряда.
Реальність виглядає так, що нафтова подушка безпеки кремлівського режиму здувається швидше, ніж вони встигають друкувати бюджетні звіти.
Ось сухі, але нищівні цифри для російського бюджету:
* Рекордні дисконти: Знижки на нафту марки Urals у російських портах злетіли до максимальних показників із квітня 2023 року. Дисконт до Brent сягнув $31–33 на барелі.
* Цінове дно: У російських портах Urals торгується на рівні $63,63–65,63 за барель. Для порівняння: на піку конфлікту ціна вилітала до $110. Падіння становить майже $45 з кожного бареля.
* Зрада в Індії: Індія, на яку молилися в Москві, у листопаді різко наростила імпорт нафти з Близького Сходу через Ормузьку протоку (близько 2,1 млн барелів на добу проти 1,8 млн з Росії). У результаті російська нафта в Індії втратила свою премію і тепер продається зі знижкою $2,25 до Dated Brent. Близькосхідна конкуренція просто витісняє російський продукт.
* Фрахтовий зашморг: Високі ставки фрахту та зростання пропозиції з інших регіонів роблять доставку російської сировини золотою для покупців, змушуючи Росію віддавати її практично за безцінь.
Що це означає на практиці?
Формула «нафта годує війну» дає серйозний збій. Коли ціна падіння становить понад $40 з бареля на тлі шаленого зростання витрат на логістику та військові потреби, російська економіка починає проїдати свої останні резерви.
ОТЖЕ:
Бюджетні діри тепер доведеться затикати не надприбутками від енергоносіїв, а новими поборами всередині країни та швидкою девальвацією рубля. Воєнна машина пожирає гроші штовхаючи режим у фінансовий глухий кут, з якого немає гарних виходів.
Олександр БРИГИНЕЦЬ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |