Позиція рухівців щодо введення ринку землі
Григорій Шурига – колишній сільський голова села Євминка Козелецького району, полковник СБУ у відставці, юрист із земельного права. Проживає і працює на селі, член проводу обласної організації Народного Руху.
Григорію Степановичу, поділіться своїми враженнями про прийнятий закон як фаховий профільний юрист
Я за цей закон. Закон нормальний і запобіжників в ньому достатньо. Найголовніші – це 100 гектарів в руки, а також те, що державна і комунальна земля не виставляється на продаж. Це найголовніше. Звісно, що земельні магнати будуть пробувати обійти цей закон. Але шляхи обходу – це вже інша тема: біле, сіре і чорне рейдерство.
Основна хвиля протестів проти цього закону – це хайп щодо “обезземелювання селян” через продаж землі за безцінь
Дурня! Це закон про ринок землі. Знімається мораторій на продаж земель товарно-сільскогосподарського виробництва, які колишні КСП отримали у власність, а потім розпаювали цю землю серед колишніх членів. На мою думку, колишні члени на 60-70% вже померли. Земля перейшла до спадкоємців. Цим спадкоємцям, як і колишнім членам – стареньким людям, ця земля не потрібна. Щоб її обробляти і бути ефективними власниками.
І в цьому є користь цього закону.
Взагалі було б дуже добре, щоб надалі держава створила земельний банк, Звичайно, хочеться, щоб цю землю купили добросовісні фермери. Але на першому етапі цю землю могла б викупити держава. Хоче пайщик продати – держава купує. І це б зняло напруження першої хвилі і спекуляції на цю тему. Аби не казали потім, що “алкоголік продав за пляшку горілки”.
Але 100 гектарів в руки – це небагато, проте дає можливість нашим фермерам особливо на півдні України, у центральній Україні, на Полтавщині, Черкащині. Там люди дуже тримаються за землю. І вони будуть скуповувати у пайщиків.
Давайте детальніше про фермерів. Які перед ними можливості відкриває закон?
Фермер буде піклуватися про землю, він буде господарем. Фермерство – це спасіння нашого села. Це наша культура. Патріоти України сходяться на тому, що земля має бути в першу чергу в руках українців. А українці – це в першу чергу фермери. Фермер буде орати землю і головне при цьому – піклуватися про соціальну сферу. Бо тут його родина, діти і майбутнє.
Він буде ефективним власником, буде турбуватися про сівозміну. Ці 100 гектарів він огородить за американським принципом.
В рамках держави що буде з апетитами агрохолдингів?
Вони будуть обрізані. З ними і далі потрібно боротися, бо це – величезна небезпека. Агрохолдинги і іноземний капітал. Це можлива втрата суверенітету і незалежності. Бачте, шириться у фейсбуці інформація “китайці куплять землю”, “кнесет купить землю”…
І як ви це прокоментуєте?
Може бути небезпідставно. Китай взагалі займається економічною експансією. Вони будуть зацікавлені, щоб їхні хлопці тут женилися чи чоловіки одружувалися. І навіть таким шляхом ставати власниками землі. Для цього можуть надавати пільгові кредити. Тому треба просто вибудовувати систему запобіжників навіть на такому рівні.
Але і Петро Порошенко, і “Європейська Солідарність” пішли зараз на співпрацю з міжнародними інституціями, аби не було дефолту країни і отримати транш від МВФ. При цьому дуже позитивно, що знизили кількість гектарів в одні руки. Тому в цілому я сприймаю дуже позитивно цей закон.
Григорій Шурига також в розмові з нами окреслив також як мінімум дві важливі проблеми, пов’язані із землею.
Подаємо їх тезово:
“Державний бандитизм”, з яким треба дати раду – нерозпайована земля як предмет корупції і відібрані ліси
Верховна Рада у 90-х роках роздавала землі КСП під державні акти на колективну власність. Великий відсоток земель лишився нерозпайованим. І цей відсоток набагато більший, ніж сукупна площа доріг, лісосмуг і деградованих земель. Далі наприкінці 90-х років КСП перетворилися на приватні підприємства, змінили форму власності. А чиновники почали трактувати нерозпайовані землі як “повернені державі”. Насправді ніхто нікому за законом нічого повернути не може. Держава може ці землі назад тільки викупити. Тобто, ці землі стали такою собі корупційною складовою і на них чиновники розташовують, наприклад, качині ферми, інші бізнеси сторонніх осіб. На фактично недопайованій людській землі колишніх КСП.
Другий момент – це колгоспні ліси. Державний акт – документ, що підтверджує право власності юридичної особи. А члени-засновники юрособи є кінцевими власниками. Ще у 1950-х роках видавали державні акти на право довічного володіння землями артілями і колгоспами. Якісь землі оралися, а якісь засаджувалися деревами. Дерева саджали мої батьки і діди. За це їм нічого не платили. Лише відмічали трудодні. У 1999-2000 роках відбулося реформування і облради по всій Україні припиняє право постійного користування залісеними землями і створю КП “Чернігівагроліс”, забираючи усю цю землю собі. Фактично, у колгоспників вкрали їхню працю і власність. Фактично кожне спиляне зараз дерево – це теж власність людей. Те саме стосується і побудованого колективними господарствами майна соціальної сфери. Його теж примусово відібрали у комунальну власність. На Заході це б не пройшло.
Зауважимо, що колишньому сільському голові Євминки за його громадянську позицію дехто з гіперактивних комерсантів кидав пляшки із запалювальною сумішшю у вікно. Але це вже інша історія людини, яка зараз активно підтримує закон про ринок землі.
.
Олександр Білик – колишній сільський голова села Смолин під Черніговом, довгий час працював на посаді інженера Смолинського торфозаводу, голова сільського осередку Народного Руху України. Тримає хазяйство: корову, свині, курей. Має трактора, яким обробляє землю.
Олександре Петровичу, як ви особисто сприйняли проголосований днями закон, що відкриває ринок землі? Адже багато тривожних голосів кажуть про обезземелення селян.
Основні положення цього Закону і що саме було прийнято я чітко розумію і підтримую цей Закон. Щодо протестних виступів під Верховною Радою, ми усі з вами добре розуміємо, що то були за виступи. Серед протестуючих була дуже невелика кількість селян, які мають у своїй власності паї. На мою думку, виступи “ПРОТИ” були інспіровані певними політичними силами у боротьбі за вплив. Селянам зараз не до протестів, а люди похилого віку повинні мати можливість скористатися своїм законним правом власника землі. Це неправильно, якщо людина не може скористатися землею як товаром.
Які перспективи на вашу думку відкриває цей закон для країни?
В країні, де земля не була товаром, сільське господарство повноцінно не розвивалося. Ми ж розуміємо усі деталі орендних відносин. Орендна платня зараз є дуже низькою. Тому я підтримую цей закон, що дає шанс просуватися далі.
Особисто для Вас які можливості відкриваються?
У мене особисто паю немає. Але для людей це рішення дасть багато.
По-перше, власникам, які продають землю, це дасть відчутні гроші. А той, хто купує землю, він буде справжнім власником землі і не буде її так бездумно використовувати, як це робиться зараз. Зараз усе в оренді і нещадно експлуатується з точки зору швидкої вигоди не думаючи, що буде далі.
Для України відкриється перспектива. Бо зараз з землі намагаються вичавити по максимуму, не думаючи, що буде з нею через 5 років. А у власника, у якого та земля буде його і назавжди, буде геть інше ставлення до землі.
Василь Чепурний – просвітянин і патріот, редактор регіональних медіа і власкор парламентської газети “Голос України”. Він інтелігент від землі, який багато часу проводить у селі під Черніговом. Часом він витончено-іронічний, а часом категорично-принциповий. Частиною його принципів є погляд і думка щодо ринку землі – питання, до якого він не байдужий і не чужий.
Василю Федоровичу, разом з тим ширяться страшилки і фейки про продаж землі. Мовляв, все пропало, рятуйте!
– Недавно мені подзвонила однокласниця, яка донедавна панікувала з приводу ринку землі. У відповідь я їй пригадав її ж розповідь. Про те, як її батько перед смертю хотів показати землю, що належала діду у Сосницькому районі Чернігівської області. Але та земля звідки взялася? Мабуть, дід або прадід її купив?! А хтось її, відповідно, і продав.
Це найпростіший момент, а тому не потрібно сакралізувати, вигадувати різноманітні страшилки, кидатися гаслами “матір-землю не продають”. Матір ні, а землю продають! І продавали, і будуть продавати.
Кому вигідне в першу чергу поширення фейків і атака на впровадження ринку землі?
– Як каже мій сусід у селі: “А хто кричить, що землю не будуть продавати? Ті, хто на ній наживається! В основному агрохолдинги. А фермер на землі не сильно наживеться”.
Агрохолдингам потрібно буде більше платити. А купувати вони не хочуть. Простіше дати 3-5-7 мішків зерна власникам паїв – і на тому уся казка кінчається.
В умовах ринку доведеться платити реальні грубі гроші, а не відбуватися трьома-п’ятьма мішками кукурудзи чи іншого зерна.
А з політиків?
Партії, які кричать “Ґвалт! Рятуйте!” – це партії, що годуються олігархічними групами і агрохолдингами. Що таке агрохолдинг? Це величезний масив землі, розпорядник якого сидить десь у Лондоні або у Хайфі і через супутник може контролювати, як орються-косяться його поля. І його не цікавить стан дитсадка у Великій Загорівці чи дорога у Кошівці, чи як ФАП живе у Кошелівці. Навпаки, чим менше сіл, чим пряміші дороги і пряміші поля, тим краще орати.
Тому введення ринку землі зможе обрізати апетити агроолігархів – це прекрасно і тому я підтримую прийняття цього закону.
А може деякі партії ще й підгодовуються з Кремля? Можливо, якщо Україна стане на коліна і проситиме у Москви, то вони в цьому процесі і будуть основними вигодоотримувачами?
– Голосування і показало, що категоричними противниками ринку землі є якраз медведчуківська ОПЗЖ, Батьківщина, частина контрольованих напряму депутатів. Вони, Рабінович, Медведчук завжди оглядаються на Москву і зараз вони повелися дуже прогнозовано. Чому до них долучаються партії, які звуть себе націоналістичними? Ну крайні праві і крайні ліві дуже часто поєднуються. Це якраз той приклад.
Запитував Олег ГОЛОВАТЕНКО
За матеріалами сайту Європейська солідарність Чернігівська організація
Григорію Степановичу, поділіться своїми враженнями про прийнятий закон як фаховий профільний юрист
Я за цей закон. Закон нормальний і запобіжників в ньому достатньо. Найголовніші – це 100 гектарів в руки, а також те, що державна і комунальна земля не виставляється на продаж. Це найголовніше. Звісно, що земельні магнати будуть пробувати обійти цей закон. Але шляхи обходу – це вже інша тема: біле, сіре і чорне рейдерство.
Основна хвиля протестів проти цього закону – це хайп щодо “обезземелювання селян” через продаж землі за безцінь
Дурня! Це закон про ринок землі. Знімається мораторій на продаж земель товарно-сільскогосподарського виробництва, які колишні КСП отримали у власність, а потім розпаювали цю землю серед колишніх членів. На мою думку, колишні члени на 60-70% вже померли. Земля перейшла до спадкоємців. Цим спадкоємцям, як і колишнім членам – стареньким людям, ця земля не потрібна. Щоб її обробляти і бути ефективними власниками.
І в цьому є користь цього закону.
Взагалі було б дуже добре, щоб надалі держава створила земельний банк, Звичайно, хочеться, щоб цю землю купили добросовісні фермери. Але на першому етапі цю землю могла б викупити держава. Хоче пайщик продати – держава купує. І це б зняло напруження першої хвилі і спекуляції на цю тему. Аби не казали потім, що “алкоголік продав за пляшку горілки”.
Але 100 гектарів в руки – це небагато, проте дає можливість нашим фермерам особливо на півдні України, у центральній Україні, на Полтавщині, Черкащині. Там люди дуже тримаються за землю. І вони будуть скуповувати у пайщиків.
Давайте детальніше про фермерів. Які перед ними можливості відкриває закон?
Фермер буде піклуватися про землю, він буде господарем. Фермерство – це спасіння нашого села. Це наша культура. Патріоти України сходяться на тому, що земля має бути в першу чергу в руках українців. А українці – це в першу чергу фермери. Фермер буде орати землю і головне при цьому – піклуватися про соціальну сферу. Бо тут його родина, діти і майбутнє.
Він буде ефективним власником, буде турбуватися про сівозміну. Ці 100 гектарів він огородить за американським принципом.
В рамках держави що буде з апетитами агрохолдингів?
Вони будуть обрізані. З ними і далі потрібно боротися, бо це – величезна небезпека. Агрохолдинги і іноземний капітал. Це можлива втрата суверенітету і незалежності. Бачте, шириться у фейсбуці інформація “китайці куплять землю”, “кнесет купить землю”…
І як ви це прокоментуєте?
Може бути небезпідставно. Китай взагалі займається економічною експансією. Вони будуть зацікавлені, щоб їхні хлопці тут женилися чи чоловіки одружувалися. І навіть таким шляхом ставати власниками землі. Для цього можуть надавати пільгові кредити. Тому треба просто вибудовувати систему запобіжників навіть на такому рівні.
Але і Петро Порошенко, і “Європейська Солідарність” пішли зараз на співпрацю з міжнародними інституціями, аби не було дефолту країни і отримати транш від МВФ. При цьому дуже позитивно, що знизили кількість гектарів в одні руки. Тому в цілому я сприймаю дуже позитивно цей закон.
Григорій Шурига також в розмові з нами окреслив також як мінімум дві важливі проблеми, пов’язані із землею.
Подаємо їх тезово:
“Державний бандитизм”, з яким треба дати раду – нерозпайована земля як предмет корупції і відібрані ліси
Верховна Рада у 90-х роках роздавала землі КСП під державні акти на колективну власність. Великий відсоток земель лишився нерозпайованим. І цей відсоток набагато більший, ніж сукупна площа доріг, лісосмуг і деградованих земель. Далі наприкінці 90-х років КСП перетворилися на приватні підприємства, змінили форму власності. А чиновники почали трактувати нерозпайовані землі як “повернені державі”. Насправді ніхто нікому за законом нічого повернути не може. Держава може ці землі назад тільки викупити. Тобто, ці землі стали такою собі корупційною складовою і на них чиновники розташовують, наприклад, качині ферми, інші бізнеси сторонніх осіб. На фактично недопайованій людській землі колишніх КСП.
Другий момент – це колгоспні ліси. Державний акт – документ, що підтверджує право власності юридичної особи. А члени-засновники юрособи є кінцевими власниками. Ще у 1950-х роках видавали державні акти на право довічного володіння землями артілями і колгоспами. Якісь землі оралися, а якісь засаджувалися деревами. Дерева саджали мої батьки і діди. За це їм нічого не платили. Лише відмічали трудодні. У 1999-2000 роках відбулося реформування і облради по всій Україні припиняє право постійного користування залісеними землями і створю КП “Чернігівагроліс”, забираючи усю цю землю собі. Фактично, у колгоспників вкрали їхню працю і власність. Фактично кожне спиляне зараз дерево – це теж власність людей. Те саме стосується і побудованого колективними господарствами майна соціальної сфери. Його теж примусово відібрали у комунальну власність. На Заході це б не пройшло.
Зауважимо, що колишньому сільському голові Євминки за його громадянську позицію дехто з гіперактивних комерсантів кидав пляшки із запалювальною сумішшю у вікно. Але це вже інша історія людини, яка зараз активно підтримує закон про ринок землі.
.
Олександр Білик – колишній сільський голова села Смолин під Черніговом, довгий час працював на посаді інженера Смолинського торфозаводу, голова сільського осередку Народного Руху України. Тримає хазяйство: корову, свині, курей. Має трактора, яким обробляє землю.
Олександре Петровичу, як ви особисто сприйняли проголосований днями закон, що відкриває ринок землі? Адже багато тривожних голосів кажуть про обезземелення селян.
Основні положення цього Закону і що саме було прийнято я чітко розумію і підтримую цей Закон. Щодо протестних виступів під Верховною Радою, ми усі з вами добре розуміємо, що то були за виступи. Серед протестуючих була дуже невелика кількість селян, які мають у своїй власності паї. На мою думку, виступи “ПРОТИ” були інспіровані певними політичними силами у боротьбі за вплив. Селянам зараз не до протестів, а люди похилого віку повинні мати можливість скористатися своїм законним правом власника землі. Це неправильно, якщо людина не може скористатися землею як товаром.
Які перспективи на вашу думку відкриває цей закон для країни?
В країні, де земля не була товаром, сільське господарство повноцінно не розвивалося. Ми ж розуміємо усі деталі орендних відносин. Орендна платня зараз є дуже низькою. Тому я підтримую цей закон, що дає шанс просуватися далі.
Особисто для Вас які можливості відкриваються?
У мене особисто паю немає. Але для людей це рішення дасть багато.
По-перше, власникам, які продають землю, це дасть відчутні гроші. А той, хто купує землю, він буде справжнім власником землі і не буде її так бездумно використовувати, як це робиться зараз. Зараз усе в оренді і нещадно експлуатується з точки зору швидкої вигоди не думаючи, що буде далі.
Для України відкриється перспектива. Бо зараз з землі намагаються вичавити по максимуму, не думаючи, що буде з нею через 5 років. А у власника, у якого та земля буде його і назавжди, буде геть інше ставлення до землі.
Василь Чепурний – просвітянин і патріот, редактор регіональних медіа і власкор парламентської газети “Голос України”. Він інтелігент від землі, який багато часу проводить у селі під Черніговом. Часом він витончено-іронічний, а часом категорично-принциповий. Частиною його принципів є погляд і думка щодо ринку землі – питання, до якого він не байдужий і не чужий.
Василю Федоровичу, разом з тим ширяться страшилки і фейки про продаж землі. Мовляв, все пропало, рятуйте!
– Недавно мені подзвонила однокласниця, яка донедавна панікувала з приводу ринку землі. У відповідь я їй пригадав її ж розповідь. Про те, як її батько перед смертю хотів показати землю, що належала діду у Сосницькому районі Чернігівської області. Але та земля звідки взялася? Мабуть, дід або прадід її купив?! А хтось її, відповідно, і продав.
Це найпростіший момент, а тому не потрібно сакралізувати, вигадувати різноманітні страшилки, кидатися гаслами “матір-землю не продають”. Матір ні, а землю продають! І продавали, і будуть продавати.
Кому вигідне в першу чергу поширення фейків і атака на впровадження ринку землі?
– Як каже мій сусід у селі: “А хто кричить, що землю не будуть продавати? Ті, хто на ній наживається! В основному агрохолдинги. А фермер на землі не сильно наживеться”.
Агрохолдингам потрібно буде більше платити. А купувати вони не хочуть. Простіше дати 3-5-7 мішків зерна власникам паїв – і на тому уся казка кінчається.
В умовах ринку доведеться платити реальні грубі гроші, а не відбуватися трьома-п’ятьма мішками кукурудзи чи іншого зерна.
А з політиків?
Партії, які кричать “Ґвалт! Рятуйте!” – це партії, що годуються олігархічними групами і агрохолдингами. Що таке агрохолдинг? Це величезний масив землі, розпорядник якого сидить десь у Лондоні або у Хайфі і через супутник може контролювати, як орються-косяться його поля. І його не цікавить стан дитсадка у Великій Загорівці чи дорога у Кошівці, чи як ФАП живе у Кошелівці. Навпаки, чим менше сіл, чим пряміші дороги і пряміші поля, тим краще орати.
Тому введення ринку землі зможе обрізати апетити агроолігархів – це прекрасно і тому я підтримую прийняття цього закону.
А може деякі партії ще й підгодовуються з Кремля? Можливо, якщо Україна стане на коліна і проситиме у Москви, то вони в цьому процесі і будуть основними вигодоотримувачами?
– Голосування і показало, що категоричними противниками ринку землі є якраз медведчуківська ОПЗЖ, Батьківщина, частина контрольованих напряму депутатів. Вони, Рабінович, Медведчук завжди оглядаються на Москву і зараз вони повелися дуже прогнозовано. Чому до них долучаються партії, які звуть себе націоналістичними? Ну крайні праві і крайні ліві дуже часто поєднуються. Це якраз той приклад.
Запитував Олег ГОЛОВАТЕНКО
За матеріалами сайту Європейська солідарність Чернігівська організація
| Читайте також |
| Коментарі (0) |