Головна › Новини › ПОДІЇ
Помер Ігор Качуровський
19-Лип-13 1105 0.0 0
Учора у Мюнхені, на 95-у році життя помер видатний український поет і прозаїк, перекладач, журналіст, лауреат Національної Шевченківської премії, останній неокласик української літератури Ігор Васильович Качуровський.

Як повідомив його товариш, ніжинський підприємець, керівник благодійного фонду "Ніжен" Микола Шкурко, згідно волі покійного прах його буде похований у Крутах, на батьківщині, біля "Дому над кручею" (назва автобіографічного роману майстра).

Ігор Васильович Качуровський народився 1 вересня 1918 року в місті Ніжин (Ніжен) у родині випускників Київського університету. Батько був юристом, згодом спеціалізувався ще й з економіки, певний час обіймав посаду помічника державного секретаря Центральної Ради. Мати закінчила жіночі курси при Київському університеті з фаху історії.

Перші 12 років прожив у с. Крути (нині Ніжинського району Чернігівської області). 1932 сім'я, рятуючись від репресій, виїхала до Курська (Росія). Навчався в Курському педагогічному інституті, де викладали Борис Ярхо, Петро Одарченко та ін. (до 1941 р.); 1942 року повернувся на Україну, в 1943-му рушив на Захід, з 1945 р. — в Австрії.

Друкувався від 1946 р., наступного року одержав премію за новелу «Пашпорт»; співпрацював із редакцією журналу «Літаври». Один із членів-засновників Спілки українських науковців, літераторів і мистців у Зальцбурзі.

У 1948 р. еміґрував до Аргентини. Жив у Буенос-Айресі, працював робітником у порту. Водночас редаґував журнал «Пороги», був співробітником журналів «Овид», «Мітла», «Нові дні». Був слухачем Графотехнічного (літературного) інституту (1958-62), у 1963-64 рр. — викладач давньої української літератури в Католицькому університеті, у 1968 р. — російської літератури в університеті El Salvador (Буенос-Айрес).

У 1969 р. виїхав до Мюнхена (ФРН), однак залишився громадянином Аргентини. Як літературний оглядач української редакції Радіо «Свобода» в 1970-80-х рр. підготував і начитав понад 2 тис. радіобесід. В Українському вільному університеті (Мюнхен) захистив докторську дисертацію з філософії «Давні слов'янські вірування та їх зв'язок з індо-іранськими релігіями»; від 1973 р. — викладач УВУ, від 1982 — професор; на філософському факультеті викладав віршознавство, стилістику, теорію літературних жанрів, історію української літератури 1920-30-х рр., історію середньовічного європейського письменства.

Член об'єднання українських письменників на еміґрації «Слово», Спілки аргентинських письменників SADE (Sociedad Argentina de Escritores), Національної спілки письменників України (з 1992).

Цього року завдяки сприянню Миколи Шкурка побачила світ вибрана збірка поезій Ігоря Качуровського "Лірика". Благодійний фонд "Ніжен" та правління обласного товариства "Просвіта" імені Т.Шевченка зверталися до голови обласного відділення Спілки письменників України Дмитра Іванова з пропозицією спільного відзначення 95-річчя Ігоря Качуровського. Ювіляр не дочекався відзначення...

Світла пам'ять останньому неокласику, не впійманому лукавою постсовєтською українською літературою!

Василь ЧЕПУРНИЙ,
голова обласного товариства "Просвіта" імені Т.Шевченка




Теги:Микола Шкурко, Національна Шевченківська премія, Крути, Ніжин, Ігор Качуровський


Читайте також



Коментарі (0)
avatar