Полтава і Чернигів

Цьогоріч мав змогу відвідати північну та південну столиці Гетьманщини. Маю на увазі два найбільші полкові міста її - Полтаву та Чернігів.

Губернський кордон-1834 розлучив гетьманський південь та гетьманську північ, хоча навіть зараз подібність нашого пагодоподібного церковного барока, вцілілі адміністративні будівлі Гетьманщини, планування садів довкола хат та задерикуватість і чернігівського і полтавського близнюків київського Подолу недвозначно свідчать про те, що обидва міста свого часу належала до певної цивілізації, що не має та мати не може надто багато спільного ані з Російською ані з Радянською імперіями (попри певну, хоч і не однакову ступінь інкорпорації до обох наддержав).

І Чернігів і Полтава до певної міри є доповненням до імперського Києва - адже суто воїнська (гетьманська) цивілізація давалася взнаки й у межах київського анклаву на польському Правобережжі.

Чернігів носить оманливо прості шати поліського рибалки, поліського бортника, поліського мисливця на вовків та ведмедів, Чернігів майстерно ховає свою норманську корону та трохи зневажає Київ, який був його суперником, адже Чернігів мав свого часу власну Імперію та власне потрактування візантійської царської есхатології. Полтава - це Котляревський, це - раблезианський бурлеск раннього Гоголя, Полтава - це пересит латиною, який, власне, й породив Котляревського. Для того аби сміятися над Вергілієм його треба було знати, читаючи, звісно ж, в оригіналі. Тотем Чернігова - лиса, довкола Полтави - багато оленей, але на землях полтавського полку, братець-вовк, вовченя у червоній сорочці не настільки швидко перетворився на темну силу. На відміну від Сіверщини...

Ігор СКРИПНИК