Остання голінська паска...

Христос Воскрес!
Крістус іст Ауферштанден!

Останній найбільший голінський Великдень був 1943 року. За німців. Коли голінці відновили поруганий комуністами Спасо-Преображенський храм. До того дня особисто начальник Голінської жандармерії Іван Федоренко зробив заклепи на накупольні хрести.

- Було тоді вдосвіта тепло і заклепки, які зробив Федоренко, виблискували на сонечку, - розказує Павло Мигирич, 1928 року народження, якого привела до церкви бабуся. - Тоді все село прийшло на Паску, у три ряди стояли люди довкола церкви і це була така радість...

Більше такої радости у голінських християн не було.

Уже восени 1943 прийдуть "освободітєлі", під виглядом мобілізації арештують понад 700 голінців (зокрема неповнолітніх дітей, серед яких був 16-річний Олексій Ковалевський) - 2/3 доведуть до смерті, начальник Голінської жандармерії Федоренко виїде аж до Австралії, Спасівську церкву закриють 1961 року (мовляв "сдєлаєм спортзал"), а 1968-го під колхозною копицею по дорозі на Конотіп замерз останній голінський піп - отець Кирило Гирич.

У 1970-их люди настільки здичавіли, що не могли дізнатися бодай дати самої Паски - її ж бо щороку визначають за місячним календарем! Замість церкви це могла зробити в околиці тільки одна людина - стара жінка із Великого Самбора, до якої й ходили голінці дізнаватися: "А коли ж цей год Паска?"

Тож святкуючи Великдень, памятаймо ЯК ВСЕ БУЛО. Той, хто знає ЯК, не піде святкувати День освобождєнія села 13-го вересня. Дату, яка почала відлік остаточного знищення Голінки безбожною Москвою.

Не піде й дітей не поведе.

Христос Воскрес! Тої "німецької весни" 1943 року ще й казали - Christus ist auferstanden!

Воістину Воскрес!

На фото: голінські пасочки Надії Троць, спечені 2018 року на кутку Хільківка. Її батько - Павло Мигирич - як раз і був свідком останнього "німецького" Великодня 1943 року, переповівши мені його деталі.

Ростислав МАРТИНЮК