Невроз катсапської мови
Спостерігаю масовий "невроз": молоді голінці, а также іх родітєлі, пишуть у соцмережах по-катсапськи. Не по-українськи.
Спочатку нєдоумєвал. Потім злився. А тепер схоже намацав звідки така біда.
1. В останні 20-30 років був жорстко дискредитований голінський субдіалект української мови, насамперед ота виразна фонетика (льовко, мнясо, мняч тощо). При чому субдіалект був дискредитований з двох сторін: офіційною школою і самими старшими людьми, які реально сварять своїх дітей за нібито "суржик" (голінський субдіалект не є ніяким суржиком, а доволі стрункою діалектичною системою, яку окремо вивчали вчені ще у ХІХ столітті. Але про це окрема розмова).
Дискредитований діалект, відповідно, молодь не відтворювала на письмі (хоча до 1970-их включно, мені відоме листування голінців саме голінським діалектом, до 1920-их років це явище було масовим - люди як говорили, так і писали, щоправда вживаючи катсапську букву "ьі").
З появою соцмереж - Facebook, Вконтактє, Одноклассники - "дискредитований діалект" послідовно відкидався голінцями, але вони чомусь не переходили на літературну українську, якою ж чудово володіли зі школи.
Отже, з діалекту голінці переходили і далі переходять на письмову катсапську! Залишається дивуватися коли і де вони її опановували??
Про це самі голінці "глухо мовчать". Біда навчила? Ні. Пункт 2.
2. Неупорядкованість "лексичних ресурсів". Але не тільки голінського субдіалекту (хоч і передусім). А й літературної української мови, якої голінці фактично не чули в своєму середовищі. Не чули в частині "ВИСОКОЇ ЛЕКСИКИ".
Делікатність чи складність певних ситуацій легко передавалася саме голінським СУБДІАЛЕКТОМ - ним володіли старші люди. І в цьому субдіалекті вагому роль відігравала ЦЕРКОВНА лексика. А вона, у вою чергу, на 80% збігалася з літературною катапською мовою. Яку нинішні молоді голінці беруть як "уламок" старої голінської високої мови.
Конфлікт ДВОХ МОВНИХ НОРМ у Голінці був завжди, з часів Гетьманщини. Висока мова ґрунтувалася на різних варіантах церковно-слов'янської, а побутова мова - на ґрунті власного субдіалекту, багатство й гнучкість якого відзначав не один освічений чоловік.
Взаємопроникнення цих двох мовних норм було унікальним спадком голінської громади. Голінка мала навіть ОКРЕМИЙ СЛОВНИЧОК високої лексики, яка семантично не збігалася з загальноприйнятими нормами української та катсапської мови (наприклад, голінське "божественний чоловік" - в літературній нормі "набожний чоловік; той, що любить церкву").
Проте удавану "НЕПОВНОТУ" голінської мови ще в ХІХ столітті гостро переживали низка відомих у Голінців представників козацтва - майже виключно чоловіків. Останній серед таких "пуритан" був козак Федоренко з кутка Хільківка. Він жив у селі в період колхозного рабства і ЗАВСІГДИ говорив тільки катсапською мовою!
До речі, цей Федоренко першим у Голінці купив автомобіль (Побєда). Він ніколи не працював у калхозі. Він торгував горілкою і ніколи не говорив ні по-українськи, ні по-голінськи.
Гадаю, Федоренко - плюс/мінус - збірний образ тих голінців 2010-их років, які закінчивши голінську школу і не будучи катсапами, поспішають писати у профілях в соцмережах: "Благодарю за все!"; "Наш вьіпуск - самьій лучший!"; "Мне бьіло приятно бьіть с вами все ети годьі" і т.д.
Проте спробуймо уявити ці записи по-голінськи: "Спасіба за все!"; "Наш випуск - самий луччий"; "Мені було пріятно буть з вами оці всі годИ".
Жуть? Так. Бо жива мова голінця - дискредитована. А літературна українська - нібито штучна й не несе того заряду, який несе катсапський аналог.
Бо катсапський аналог "прокачаний" модними катсапомовними журналами, графічною катсапською рекламою на тб і зливою катсапських слайдів в самих соцмережах (Любовь - ето когда два человека умеют договориться и сохранить волшебное чувство до заоблачньіх дней" тощо).
Все це "зчитує" голінська молодь, чутлива до сучасної саморепрезертації, до "стандартів гОрода", фантазуючи про успіх, достаток, щастя, красу й досконалість.
ЖОДНЕ з цих слів не асоціюється у голінця з мовою його батьків, або з мовою школи.
Така реальність. Такі виклики у нашої древньої, гонорової, колись казково багатої козацької громади. Громади старої, яка діамантом світилася у короні Європи.
Звісно, катсапська мова - це обманка ВОРОГА. Ворога сильного і впливового, нахабного і всюдисущого. Він манить голінців у свої тенета.
Та пручаймося! Борімося. Удосконалюймося в своєму. Підтримуймо один одного. Ушляхетнюймося в знаннях про свій рід і про своє покликання. Наші діди й не таке пережили. Але не покатсапилися. І залишилися святими.
Того й нам поки бажаю. А шо конкретно робити далі порадимося далі.
Ростислав МАРТИНЮК, вихідець із Голінки Бахмацького району
Спочатку нєдоумєвал. Потім злився. А тепер схоже намацав звідки така біда.
1. В останні 20-30 років був жорстко дискредитований голінський субдіалект української мови, насамперед ота виразна фонетика (льовко, мнясо, мняч тощо). При чому субдіалект був дискредитований з двох сторін: офіційною школою і самими старшими людьми, які реально сварять своїх дітей за нібито "суржик" (голінський субдіалект не є ніяким суржиком, а доволі стрункою діалектичною системою, яку окремо вивчали вчені ще у ХІХ столітті. Але про це окрема розмова).
Дискредитований діалект, відповідно, молодь не відтворювала на письмі (хоча до 1970-их включно, мені відоме листування голінців саме голінським діалектом, до 1920-их років це явище було масовим - люди як говорили, так і писали, щоправда вживаючи катсапську букву "ьі").
З появою соцмереж - Facebook, Вконтактє, Одноклассники - "дискредитований діалект" послідовно відкидався голінцями, але вони чомусь не переходили на літературну українську, якою ж чудово володіли зі школи.
Отже, з діалекту голінці переходили і далі переходять на письмову катсапську! Залишається дивуватися коли і де вони її опановували??
Про це самі голінці "глухо мовчать". Біда навчила? Ні. Пункт 2.
2. Неупорядкованість "лексичних ресурсів". Але не тільки голінського субдіалекту (хоч і передусім). А й літературної української мови, якої голінці фактично не чули в своєму середовищі. Не чули в частині "ВИСОКОЇ ЛЕКСИКИ".
Делікатність чи складність певних ситуацій легко передавалася саме голінським СУБДІАЛЕКТОМ - ним володіли старші люди. І в цьому субдіалекті вагому роль відігравала ЦЕРКОВНА лексика. А вона, у вою чергу, на 80% збігалася з літературною катапською мовою. Яку нинішні молоді голінці беруть як "уламок" старої голінської високої мови.
Конфлікт ДВОХ МОВНИХ НОРМ у Голінці був завжди, з часів Гетьманщини. Висока мова ґрунтувалася на різних варіантах церковно-слов'янської, а побутова мова - на ґрунті власного субдіалекту, багатство й гнучкість якого відзначав не один освічений чоловік.
Взаємопроникнення цих двох мовних норм було унікальним спадком голінської громади. Голінка мала навіть ОКРЕМИЙ СЛОВНИЧОК високої лексики, яка семантично не збігалася з загальноприйнятими нормами української та катсапської мови (наприклад, голінське "божественний чоловік" - в літературній нормі "набожний чоловік; той, що любить церкву").
Проте удавану "НЕПОВНОТУ" голінської мови ще в ХІХ столітті гостро переживали низка відомих у Голінців представників козацтва - майже виключно чоловіків. Останній серед таких "пуритан" був козак Федоренко з кутка Хільківка. Він жив у селі в період колхозного рабства і ЗАВСІГДИ говорив тільки катсапською мовою!
До речі, цей Федоренко першим у Голінці купив автомобіль (Побєда). Він ніколи не працював у калхозі. Він торгував горілкою і ніколи не говорив ні по-українськи, ні по-голінськи.
Гадаю, Федоренко - плюс/мінус - збірний образ тих голінців 2010-их років, які закінчивши голінську школу і не будучи катсапами, поспішають писати у профілях в соцмережах: "Благодарю за все!"; "Наш вьіпуск - самьій лучший!"; "Мне бьіло приятно бьіть с вами все ети годьі" і т.д.
Проте спробуймо уявити ці записи по-голінськи: "Спасіба за все!"; "Наш випуск - самий луччий"; "Мені було пріятно буть з вами оці всі годИ".
Жуть? Так. Бо жива мова голінця - дискредитована. А літературна українська - нібито штучна й не несе того заряду, який несе катсапський аналог.
Бо катсапський аналог "прокачаний" модними катсапомовними журналами, графічною катсапською рекламою на тб і зливою катсапських слайдів в самих соцмережах (Любовь - ето когда два человека умеют договориться и сохранить волшебное чувство до заоблачньіх дней" тощо).
Все це "зчитує" голінська молодь, чутлива до сучасної саморепрезертації, до "стандартів гОрода", фантазуючи про успіх, достаток, щастя, красу й досконалість.
ЖОДНЕ з цих слів не асоціюється у голінця з мовою його батьків, або з мовою школи.
Така реальність. Такі виклики у нашої древньої, гонорової, колись казково багатої козацької громади. Громади старої, яка діамантом світилася у короні Європи.
Звісно, катсапська мова - це обманка ВОРОГА. Ворога сильного і впливового, нахабного і всюдисущого. Він манить голінців у свої тенета.
Та пручаймося! Борімося. Удосконалюймося в своєму. Підтримуймо один одного. Ушляхетнюймося в знаннях про свій рід і про своє покликання. Наші діди й не таке пережили. Але не покатсапилися. І залишилися святими.
Того й нам поки бажаю. А шо конкретно робити далі порадимося далі.
Ростислав МАРТИНЮК, вихідець із Голінки Бахмацького району
| Читайте також |
| Коментарі (0) |