НеСОБАЧА ЗАБАВА

Із третього поверху будинку обізвався чоловік, який палив цигарку: «Вони тільки що побігли в березовий гай!» Микола, збентежений і розлючений, кинувся в березову темряву, але куди саме бігти, бо там було кілька протоптаних доріжок, і доволі темно (мабуть, тінь від дерев переважала білий колір снігу), не міг одразу збагнути. Кинувся по одній стежці — не було нікого, в інший бік пробіг — те ж саме. Так дізнатися нічого і не вдалося.
Дехто скаже, що собак розвелося забагато. Дійсно, це так. Узяти хоча б той же Комсомольський парк — там після прогулянок собак (а приводять своїх улюбленців сюди зі всього мікрорайону) дітям нема вже й куди ступити. Але хіба вони, ці нещасні тварини, винні в цьому? Це ж ми — ЛЮДИ (!) — через свою байдужість допускаємо таку ситуацію. Це по-перше. Коли заводимо собак, а потім викидаємо їх, немов якийсь непотріб, то це і є наша ЛЮДСЬКА жорстокість, за яку ми ж потім (якщо нас собаки, наприклад, кусають) розплачуємося. А по-друге, розмноження безпритульних собак, звичайно, обов’язково треба контролювати і не призводити до їх масових збіговиськ. Бо безпритульний пес може покусати кого-небудь із людей. Хоча статистика свідчить, що якраз саме «хазяйські» тварини, яких спеціально навчають для певних дій та ситуацій, найчастіше можуть напасти на людину й завдати їй шкоди. Частка людей, покусаних безпритульними собаками, набагато менша, ніж тих, кого покусали «доглянуті» чотирилапі друзі.

Те, що почастішала стрілянина на вулицях по тваринах і, як бачимо, не тільки по безпритульних, наштовхує ще на одне вельми серйозне питання. Останнім часом ведуться розмови про надання можливості отримувати у вільне користування вогнепальну зброю. Пневматичну, яка сьогодні є у вільному обігу, за певних умов кожний може придбати в мисливсько-рибальських магазинах і недорого.

Такі небезпечні «ігрища» чи то якісь змагання, якщо їх вчасно не припинити, можуть призвести до трагічних наслідків. Коли в суспільстві зло перемагає добро, люди нашпиговані агресивними настроями реального життя, про надання права вільно отримувати та користуватися вогнепальною зброєю не може бути й мови! Адже сьогоднішні постріли по тваринах уже завтра можуть знайти інші мішені…

Проблема. Нотатки з "круглого столу"

Минулого тижня в Чернігівському експертному клубі «Чиста політика» відбувся «круглий стіл» на тему: «Чи вирішиться у Чернігові проблема з безпритульними тваринами?»

Окрім представників громадських організації та журналістів, у заходах взяли участь начальник Чернігівського житлово-комунального господарства Вадим Антошин, депутати Чернігівської міської ради.

Вадим Антошин зазначив, що з 2008 року тварини покусали понад 2,5 тисячі людей, із яких біля 600 — діти. При цьому 2/3 тварин, які покусали людей, мають свого господаря. Велику частку провини за це посадовець поклав саме на захисників тварин, у тому числі з організації «Зоошанс».
«Раніше ми виконували відповідну роботу по регуляції безпритульних тварин у місті, — ділиться своїми міркуваннями Вадим Антошин. — Але потім ми вимушені були припинити цю роботу через дії Олени Столярової — вона нам завадила робити корисну для чернігівців справу». (Очевидно, пан Антошин мав на увазі відкриту боротьбу керівника Чернігівської міської громадської організації «Центр захисту тварин» Олени Столярової за припинення жорстокого поводження з тваринами працівників комунального господарства, коли вони два роки тому привселюдно стріляли спецзасобами по собаках, які помирали в страшних конвульсіях на очах мешканців міста.)

«Складається враження, що стріляють по собаках заради забави, — зазначає Наталія МОЙСЕЄНКО, керівник Чернігівської громадської організації «Зоошанс». — Чи не є все це наслідком подій кількарічної давності, коли працівники спеціалізованого господарства серед білого дня негуманними способами відстрілювали собак на вулиці? Таке сьогоднішнє ставлення до тварин можна назвати «стрільбою по живих мішенях». Бо свідки, які бачили, як стріляють уже зараз по собаках, запевняють, що ті собаки-жертви абсолютно не несли в собі якоїсь агресії, тобто від них не слід було чекати неприємностей". До того ж, як запевняє пані Наталія, посилаючись на офіційні дані, випадків захворювання на сказ протягом двох останніх років серед безпритульних тварин не зафіксовано.

Необхідно зазначити, що члени громадської міської організації не заохочують діяльність так званих «домашніх притулків», господарі яких створюють усі умови для безконтрольного розмноження тварин (коли людина через своє стремління допомогти тваринам не в змозі осмислити й оцінити свої можливості, що призводить до накопичення в замкненому просторі величезної кількості тварин, які завдають оточуючим багато неприємностей).
«Як ви думаєте, чому останнім часом захисники безпритульних тварин здійняли галас навколо цього питання? А я скажу, чому — бо очікується прийняття нових правил, через які жорсткішими стають вимоги щодо утримання тварин та їх реєстрації», — заявив начальник Чернігівського житлово-комунального господарства Вадим Антошин.

Однією з вимог «захисної» організації є метод стерилізації безпритульних тварин, на що Вадим Антошин зауважив, що в багатьох європейських країнах такий спосіб теж вважається антигуманним, особливо з наступним викиданням уже простерилізованих тварин на вулицю. «До того ж такий метод «не є гарантією зменшення популяції тварин, які становлять загрозу для людей», — додав Антошин.

А от від «маркування» тварин, що також пропонують представники від громади, було б, на думку посадовця, більше користі. Але, за попередніми підрахунками, господарям тварин або «опікунам» доведеться викладати щороку на таку процедуру зі своєї кишені близько 40 гривень.

Вельми дискусійним питанням під час «круглого столу» стало обговорення стосовно виділення або отримання земельної ділянки для організації та введення в експлуатацію притулку для тимчасового утримання тварин. Ця програма-пропозиція представників громадської організації вимагає фінансування з міського бюджету приблизно у 200-250 тисяч гривень.
Додам, що ідею цільового фінансування підтримали й депутати міської ради від Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» В’ячеслав Лебідь, Олександр Мельник та Ірина Любухіна.

Здавалося, дискусія між представниками організації захисту тварин, юристом, ветлікарем та чиновником зайшла в глухий кут. Але ситуацію майже наприкінці розмови розрядив заступник міського голови м.Чернігова Микола Сенькович, який вніс конструктивну, як на мене, пропозицію: найближчим часом зібратися у нього в кабінеті з представниками організації по захисту тварин і виробити реальні, а не паперові, заходи щодо усунення проблеми, після чого відповідні документи, не зволікаючи, передати до міської ради для розгляду і затвердження їх на відповідній сесії місцевими депутатами.

Про деякі аспекти та нововведення щодо утримання тварин ми обов’язково інформуватимемо наших читачів у подальших випусках тижневика.
Наприкінці доволі жвавої розмови Наталія Мойсеєнко запитала у Вадима Антошина: «Якщо Ви вважаєте, що безпритульні собаки наносять шкоду, то скажіть, будь ласка, чому, коли виділялись із бюджету кошти на приспання, а по-чернігівськи — на евтаназію (вбивство), тварин, то укусів собаками людей фіксувалось набагато більше, ніж зараз, коли на це кошти зовсім не виділяються?» На це запитання очільник чернігівського ЖКГ, на жаль, нічого не відповів.
Які б дискусії не точилися навколо безпритульних тварин, проблема дійсно існує, але, йдучи вулицею, придивіться до сидячого чи лежачого собаки, який так пильно вдивляється вам в очі, і, можливо, через свій погляд хоче «сказати», що він чекає допомоги саме від вас. Практики, які займаються вивченням психології тварин, стверджують, що безпритульні собаки (не брати до уваги тих, які спеціально навчені для оборони та нападу на людей) майже ніколи не нападають першими на перехожих, якщо останні самі не спонукають агресивними діями до цього. А ще давно помічено (не мною), за винятком окремих випадків: собаки на добрих людей здебільшого не нападають, а на тих, хто в собі тримає лють і злість, і не тільки до собак… Полюбіть тварин — і ви відчуєте в собі радість життя! Це справді так!

Сергій КОРДИК