Небо і зорі

Сьогодні, у четвер, 25 вересня, згадував колегу і друга Oлену Кияшко. Її День народження. У Фейсбуці цього року привітали її публічно 9 чоловік. Вони думають, що Олена залишається з нами. Може й справді так.

Хоча свій земний шлях вона закінчила 30 вересня 2022 року. Про всяк випадок відмічу цим постом. Переглянув сьогодні знімки з нею. І той, що на пам’ятнику, на Яцевому...

…І увечері дивився на небо.
…Коли важко, я завжди дивлюся на небо. Там – безкінечний Всесвіт . І на його фоні ми зі своїми проблемами – просто непомітні нейтрино за розмірами…

…Вуличне освітлення сьогодні не вмикали. ВІЙНА СТАЛА БЛИЖЧОЮ. Тому на небі майже не було великих засвітів. Можна побачити видимі зорі з нашої півкулі.

Правда, із планет Сонячної системи на південному сході було видно тільки Сатурн, а ще лівіше - місце, де має знаходитися Уран. Але його нашими очима не побачиш . Всі інші планети нашої системи о 20:30 , коли я спостерігав, видно на іншому боці Землі.

Програма Stellarium (поки не знайшов україномовної версії) давала змогу побачити і Полярну зірку, і обох Ведмедиць , й інші сузір’я. Цього року влітку і восени з першого погляду, упізнаю Вегу. Правда, коли спостерігаю за нею – сідаю на стілець – треба задирати носа. Вона майже над головою…
Програма добре показує і Старлінки, які літають, «як дощові хмарки»… А дрони бачу своїми очима...

...Можливо, принаймні в це хочеться вірити, і Олена десь у тому Всесвіті. Бо планетам відміряно міль’ярди років, а людям на цьому фоні – секунди.

Владислав САВЕНОК