Не спішіть відкидати все, що здається російським!

На одному з поважаних сайтів прочитав обурення, що в Києві новий храм освячено на честь святого Сергія Радонезького. Обурення як би природнє в час війни - мовляв, це не український святий! Але...

Колись, пригадується, мав дискусію з одним попом з МП і він, зокрема, закинув докір, що ви, мовляв, автокефалісти, від усіх російських святих хочете позбавитися. Від кого ж це? - питаю. Каже - від Сергія Радонезького. Відповідаю: драсьтє, чого б це ми відмовлялися від святого, що належав до нашої Київської митрополії?!

Адже він помер у 1392 році, а московська неканонічна патріархія була проголошена лише в 1448 році. Те, що не жив в Україні - нічого не значить: багато наших святих поклали кістки по сибірах і соловках, шкода, що часто безтолку...

Або з якого дива нам відмовлятися від святих, які на позір видаються російськими, але є нашими українцями, як то Димитрій Ростовський, Іоасаф Білгородський, Марія Ростовська, Єфросинія Суздальська, Олег Брянський?

Коротко про трьох останніх, бо маловідомі в нас. Марія Ростовська вважається першою літописицею землі ростовської - її джерела досі шануються істориками. А вона ж донька чернігівського князя Михайла Всеволодовича, що загинув в Орді і саме донька Марія зі слів, певно, свого сина Бориса - очевидця, описала ту трагічну подію. Її сестра Єфросинія була у Суздалі, де прославилась. А Олег князь Брянський - внук того ж таки Михайла. Та й взагалі Брянськ/Дебрянськ належав до Чернігівського князівства...

То що, будемо відмовлятися від своїх?!

Василь ЧЕПУРНИЙ