Феодосій Углицький - не до Угліча

Пересиченість російською пропагандою, особливо устійненою в церковній сфері, призвела до сприйняття багатьма вірними святителя Феодосія Углицького, як причетного до того таки російського Угліча. Насправді, він українець, стосунку до Московщини за походженням не має і в нього прізвище просто таке - Углицький. Що, певно, вказує на походження з правобережжя України.

Відомо точно, що батько його був священником Микитою, а мати звали Марією - та й то тільки відомо завдяки граматці, за якою він поминав родичів своїх.

Вчився у Братській Богоявленській школі Києва, де у нього склалося послідовне православне богословське розуміння віри, оскільки Києво – Братська Богоявленська школа була в той час провідним центром боротьби православ’я проти нападів католицького духовенства, єзуїтів і уніатів. Чернечий постриг в Києво – Печерській Лаврі з іменем Феодосій (в честь засновника Лаври).

Поселяється на Чернігівщині, у віддаленому Крупицькому Батуринському монастирі - зараз він належить до московської церкви, бо за часів Кучми всі видатні пам'ятки похапцем передавались Москві. Скажімо, варто було звернутись нашій церкві з проханням передати Новгород- Сіверський Спасо- Преображенський монастир і його миттю передали Москві. Звернулись щодо Рихлівського монастиря і тодішній голова Коропської райдержадміністрації Півень заявив, що тільки через його труп. Довелося писати абстрактно - дайте хоч у чистому полі...

У Батуринському монастирі Феодосій отримує священничу висвяту. І його призначають ігуменом у Корсунському монастирі Київської єпархії, а у 1664 р. – настоятелем древнього Києво – Видубицького монастиря. Цікаво, що тут він отримував заборону від чернігівського архієпископа Лазаря Барановича, що не завадило згодом визначити його наступником. Це зробив сам Баранович перед кончиною - за клопотанням Лазаря у 1692 р. архімандрит Феодосій був хіротонізований у єпископа на Чернігівську кафедру з возведенням в сан архієпископа (тимчасово управляючи Чернігівською єпархією разом з Преосвященним Лазарем).

Наступного року Лазар помер, але й Феодосій управляв Чернігівською єпархією недовго - й сам помер 1696 року.
Він був канонізований 1896 року після тривалих зволікань Синодом, бо Москвія не хотіла канонізації українця. Але перетворили цей акт на імперську пропаганду з візитом у Чернігів царя Ніколая II, в честь якого на Болдиних горах вели альтанку. Символічно, що вона вщент була знищена російським снарядом під час цієї війни.
Російські ж окупанти у 1920-х роках досліджували мощі Феодосія і написали, що їх дивне збереження сталося через ...особливості чернігівського ґрунту. До речі, саме біля мощей Феодосія у Спаському соборі Чернігова приймали присягу юні братчики з Братства самостійників (у нього входили Павло Тичина, Аркадій Казка, Роман Бжеський, Василь Елланський та ін.).

Мощі св. Феодосія інвентаризували, як експонат музею, а під час другої світової війни вивезли в Ленінград. Коли ж стали повертать літаком - його мотор не заводився. А маленька дівчинка, що була серед проводжаючих, все повторювала: "Як привезли - так і відвозьте". Повезли поїздом.

Покійний митрополит РПЦ Антоній Вакарик розповідав, що коли треба було визначити - чи це дійсно мощі Феодосія він хвилювався як це зробити. Але згадав з опису, що у святителя не було лівої п'ятки - за цією ознакою і визначились. Мощі довго були у єдиній на радянський час Воскресенській церкві, а зараз - у Троїцькому соборі, зведеному гетьманом Мазепою.

... І ще особистий спогад. Коли я приїхав був забрати Миколу Вінграновського на вечір у Чернігів, то в його квартирі побачив не тільки шаблю і перський халат, але й ікону св. Феодосія. Коли я здивувався іконі чернігівського святого в українського класика, він заперечив - це, мовляв, святий Миколай, бо й Вінграновський Микола. Але сплутати зображення двох святих важко...

Василь ЧЕПУРНИЙ