"Навала" третя книга про Хоробор

Сьогодні нарешті виходить у світ широкий, наче в море, мій історичний роман «НАВАЛА» – третій з циклу про давньоруський город Хоробор. Певні обставини, про які розповім дещо пізніше, змусили мене перенести на цілих три тижні цю подію, анонсовану ще 5 вересня.

Втім, як люди кажуть: що Бог дає – то все на краще. По ходу трохи змінилася обкладинка: гадаю, тепер багато хто з вас впізнає птаха, зображеного на ній. А коли й не вгадає зараз, то здогадається, прочитавши.

Передпродаж уже стався і я вдячний тим моїм читачам, котрі зробили свій вибір на користь роману «НАВАЛА». Від сьогодні починається широкий продаж: безпосередньо в автора можна придбати як третю книгу, так і всю трилогію разом.

Про що третя книга? По суті це сага про сіверянський рід мого рідного города тривалістю дії в кілька століть. Якщо в перших двох романах події відбуваються в кінці Х століття, то в третій книзі вони переносяться аж в ХІІІ – майже на двісті п’ятдесят років уперед, але при цьому логічний зв’язок між всіма трьома розповідями зберігається.

Чому автор пропонує читачеві зануритись саме в тринадцяте століття? То були надзвичайно трагічні часи, не менш трагічні, ніж двадцяте століття з його двома світовими війнами! Вони змінили хід історії для всього відомого тоді світу, їхній вплив відчувається в нашому житті навіть тепер. І це не тільки про монголо-татарське нашестя: на тридцять п’ять років раніше в епіцентрі тодішньої Ойкумени сталася подія не меншої історичної ваги – спустошення хрестоносцями-католиками православного Константинополя: несподіване, неочікуване ніким, навіть самим «Христовим воїнством».

Спочатку авторові самому було цікаво дослідити зміни, які стались на той час в суспільстві Давньої Русі, адже відбулося хрещення, яке зруйнувало родо-племінні устої, давні вірування, звичаєве право… Хочу зазначити, що по своїй силі та впливу на суспільство ці зміни дуже схожі на те, що відбувалось в Україні сто років назад, коли «революційний червоний плуг» в подібний спосіб перевернув догори дриґом усе тодішнє життя: те, що було святим – віра, приватна власність, суспільні стани – виявилось знищеним, обнулилося.

Що давньоруське суспільство отримало навзамін втраченому старому? Державну централізацію, майнове розшарування і грамотність. Це три переваги, чи три недоліки? Ця заміна рівноцінна? Вона пішла на користь чи на шкоду Давній Русі? Її можна було уникнути? А чи потрібно? Як це відбилося на людях та їх стосунках?

Вважаю, що автор не має права на власну оцінку тих подій: це самостійна робота читача. Тому в романі «Навала» намагався, як міг, вести розповідь неупереджено, не стаючи на бік жодної із сторін: християн чи язичників-старовірів, верхівки суспільства чи його низів. Не слід гадати, що язичництво в мить одну безслідно щезло одночасно з Хрещенням Русі: двовір’я в явному вигляді тривало на наших землях щонайменше п’ять століть по тому; воно так і не було переможене – ще невідомо чого в нас, сьогоднішніх, разом узятих, більше: язичництва чи християнства.

Два абсолютно різні світогляди: невідомий нинішньому широкому загалу язичницький і не такий уже й відомий нам по факту християнський змагаються в нас самих щоденно – читаючи книгу, ви в цьому переконаєтесь. Автор намагався, щоб книга була цікавою всім: і любителям гострого сюжету і тим, кому подобається спонукання до розмислу про буття саме по собі та людську поведінку на межі життя і смерті, коли не лишається місця для другорядного.

Як автор, я ставив перед собою завдання зобразити події тринадцятого століття якомога об’ємніше, обставини – якомога детальніше, характери – якомога виразніше. Чи вдалося це мені, судити вам: буду вдячний усім, хто зацікавиться моїми книгами – як-не-як це плід сімнадцятилітньої праці.

І так відчуваю, що поставити крапку не вдасться: є всі ознаки того, що нинішня трилогія має стати щонайменше тетралогією - якщо Бог дасть сили, хисту та віку.

Володимир ВОРОНА