Нащадки енкаведистів

Сьогодні в кафе, поруч, сиділа трійка досить старих чоловіків.

Постійні клієнти, бачу не вперше, як сидять, випивають, закушують.
Не вироблені. Розкуті. Двоє рускоговорящіх, один - україномовний, що переходить на рузьке. Голосно матюкаються, аж довелося попросити мати гнути тихіше. Можливо, голосні, бо випили й недочувають.

Я чую лише уривки розмови...

Один постійно говорить про філателію, другий постійно говорить про риболовлю й снасті, третій, україномовний, щось постійно апелює до історії, Юрка Хмельницького, бардака і зради...

Нормальна розмова маразматиків, що не знаходять спільної теми, так і продовжувалась би, якби не зайшло за "вєлікіє стройкі ссср", від яких, чомусь, плавно зайшло на тему засилля "жідов" во всєх вєтвях управлєнія... Дискусія пішла палко, з єдиним розумінням предмету, де, один поперед одним, вони кічілісь знанням походження єврейських фамілій, з презирством вимовляючи їх корені. Зразу війнуло рускім духом, гебнею... Це смакувалося якийсь час... А далі стало ще цікавіше...

Я так і не зрозумів точно, але здалося, що той, україномовний, якось пов'язаний з совєцкім спортом. "Рибалка" раптом, видав, що йому в 13 років тато подарував рушницю для підводної охоти, і довго описував - які були її переваги... А я сидів, рахував, і розумів, що мої батьки, приблизно на той час, щойно пережили голод 47-48 років, коли у нас в селі чоловік з'їв свою родину... А діди й баби каторжно працювали безкоштовно на большевицький режим. Десятки років, щоб ви розуміли. Хто був твій тато, чувак???

Тут "філателіст" заявляє, проміж текстом, що його тато, в 16 років, пішов добровольцем в "ЧОН". Погугліть - що це за більшовицькі шакали. А я - щойно після лекції про наших, що зупинили червоних імперців під Крутами...
Я сиджу, і розумію, що мої батьки досить давно померли, а я утримую цю гебістську наволоч, яка поколіннями катувала наших. І непогано утримую.

Давайте не брехати собі, що ми завершили декомунізацію.

Давайте не узагальнювати, і сегрегувати від правоохоронців і тих, хто дбав за безпеку країни, політичну поліцію і тих, хто підтримував політичний большевицький та імперський режим.

Я не хочу це все бачити на наших вулицях, з мордами, що задоволено блищать у той час, як старі й непрацездатні, що не працювали на режим, зараз реально - бідні люди.

Лише такими узагальненнями, не відділяючи одне від іншого, ми створили ситуацію, коли вчорашні кати паразитують на дітях вчорашніх рабів.

Це - нестерпна ситуація. Треба усвідомити це, бо ми ніколи не дочекаємося часів, коли буде навпаки і ці... люди позбавлять нас своєї присутності. Систему варто продовжувати ламати на гуманний лад, на український інтерес.

Так не може продовжуватися, що сенси, які формують українці в Україні, будуть турботою лише В'ятровича, а, в реальному житті, виглядатимуть от так.

Тут би згадати про кадрових "націоналістів", але, нажаль, у них - перманентна битва... з державниками, як правило.

Олександр СОСНИЦЬКИЙ