Ми надихаємо!
Час невпинно наближався до півночі – із сусідньої зали годинник мелодійно відбив чверть на дванадцяту. Старий чоловік із пишними вусами сидів над масивним столом і щось зосереджено писав. Дмитро Васильович Савицький, архітектор та інженер губернії, вносив останні правки до креслень, що мав їх здавати назавтра: велика, простора та світла будівля на Преображенській площі, якраз на розі Гончої та Катерининської вулиць.
Під тихий скрип пера Савицький задоволено уявляв, яка то має бути краса, адже цей проєкт перевершував усі його попередні роботи: струнка будівля із жовтогарячої клінкерної цегли мала зустрічати сонце з боку внутрішнього двору, далі промені пливли південним фасадом, аж доки по обіді вся споруда спалахувала жовтуватим сяйвом. Архітектор подумки стояв у величній бальній залі, спостерігаючи вальси і ритурнелі сміхотливих гімназисток та їхніх статних кавалерів із сусідньої, чоловічої гімназії, проходив коридором південного крила, з вікон якого відкривався запаморочливий вид на заплаву Десни, Гімназичний міст та пристань, крокував сходами внутрішнього двору, уявляючи його засніженим цвітом яблунь навесні, цвітом, що здіймався легеньким вітерцем і злинав далі, за Гончу вулицю, пливучи над крутим берегом Стрижня у безвість…
Годинник розмірено відрахував дванадцять ударів, сповістивши, що настав новий день. Архітектор востаннє пробіг очима креслення, знаючи, що вік бере своє, і робота цілком має шанси стати фінальною, загасив лампу й полишив кімнату. Зранку того ж дня креслення були прийняті, й розпочалася історія грандіозної споруди, останньої великої перлини згасаючого класицизму в місті – Чернігівської жіночої гімназії. На дворі розпочинався заключний рік дев’ятнадцятого століття.
Побоювання старого архітектора справдилися – йому не судилося побачити нове сторіччя. А от його будівля досі щоранку зустрічає сонце, дозволяючи променям пливти південним фасадом, аж доки по обіді вся не спалахує жовтуватим сяйвом. Вже чотири десятиліття творіння рук Дмитра Савицького слугує храмом мистецтва – Чернігівським обласним художнім музеєм імені Григорія Галагана, однією з мистецьких оаз України.
Не миніть нагоди якось заглянути на гостину до нього – хто зна, можливо, саме вам відкриються секрети й таємниці давнини, адже
Ми надихаємо!
Чернігівський оласний художній музей імені Г.Ґалаґана
Під тихий скрип пера Савицький задоволено уявляв, яка то має бути краса, адже цей проєкт перевершував усі його попередні роботи: струнка будівля із жовтогарячої клінкерної цегли мала зустрічати сонце з боку внутрішнього двору, далі промені пливли південним фасадом, аж доки по обіді вся споруда спалахувала жовтуватим сяйвом. Архітектор подумки стояв у величній бальній залі, спостерігаючи вальси і ритурнелі сміхотливих гімназисток та їхніх статних кавалерів із сусідньої, чоловічої гімназії, проходив коридором південного крила, з вікон якого відкривався запаморочливий вид на заплаву Десни, Гімназичний міст та пристань, крокував сходами внутрішнього двору, уявляючи його засніженим цвітом яблунь навесні, цвітом, що здіймався легеньким вітерцем і злинав далі, за Гончу вулицю, пливучи над крутим берегом Стрижня у безвість…
Годинник розмірено відрахував дванадцять ударів, сповістивши, що настав новий день. Архітектор востаннє пробіг очима креслення, знаючи, що вік бере своє, і робота цілком має шанси стати фінальною, загасив лампу й полишив кімнату. Зранку того ж дня креслення були прийняті, й розпочалася історія грандіозної споруди, останньої великої перлини згасаючого класицизму в місті – Чернігівської жіночої гімназії. На дворі розпочинався заключний рік дев’ятнадцятого століття.
Побоювання старого архітектора справдилися – йому не судилося побачити нове сторіччя. А от його будівля досі щоранку зустрічає сонце, дозволяючи променям пливти південним фасадом, аж доки по обіді вся не спалахує жовтуватим сяйвом. Вже чотири десятиліття творіння рук Дмитра Савицького слугує храмом мистецтва – Чернігівським обласним художнім музеєм імені Григорія Галагана, однією з мистецьких оаз України.
Не миніть нагоди якось заглянути на гостину до нього – хто зна, можливо, саме вам відкриються секрети й таємниці давнини, адже
Ми надихаємо!
Чернігівський оласний художній музей імені Г.Ґалаґана
| Читайте також |
| Коментарі (0) |