100- річчя чернігівського художника
19 лютого виповнюється 100 років від дня народження чернігівського художника, педагога, монументаліста Миколи Яковича Кошеля (1925-2015). На виставці з нагоди ювілею художника представлені авторські живописні твори з колекції Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана.
Малою батьківщиною майбутнього митця стало село Британи (нині Дуболугівка) на Ніжинщині. У дитинстві улюбленими заняттями хлопчика були малювання і ліплення. Старанний учень Микола Кошель дуже любив читати, був незмінним оформлювачем стінної газети, шкільних свят.
Дитяче захоплення малюванням переросло в тверде бажання стати художником і привело юнака післявоєнного 1945 року до Одеського художнього училища. Тут його викладачами були відомі художники: професор Леонід Мучник, професор Михайло Жук, Микола Шелюто, Микола Павлюк.
По закінченні навчання в 1950 році молодий художник повертається додому, працює художнім керівником Комарівського районного будинку культури. За повсякденною рутинною роботою часу на творчість залишалось обмаль.
1952 року Микола Кошель переїздить до Чернігова, працює в школі вчителем креслення і малювання. Та ця робота не приносить йому задоволення і через три роки він переходить працювати до Чернігівських художніх майстерень, де віддано трудиться наступні три десятиліття.
Попри велику завантаженість художника-оформлювача величезною кількістю держзамовлень, Микола Якович знаходить час для улюбленої справи– живопису.Митця хвилює українська тема, він починає розробляти її ще на початку 60-х років. Сцена прощання козака з дівчиною зображена в тематичній картині «Українська пісня» (1964).
Розкішна природа Чернігівщини надихає на створення нових пейзажів — таких яскравих, колористично насичених як «Чернігівські простори» (1962) або морозяно-сонячних з червоними дахами та блакитним небом, підпертим банями церкви («Взимку»,1974).
Особливо любив художник виїздити на пленери до Седнева. Будь-якої пори року. У результаті одного з таких зимових пленерів з’явилась засніжена «Сільська вулиця»(1975) з тремтливим повітряним простором над кольоровими будиночками, що примостились на крутосхилах. Художник побачив красу в буденному стосі дров біля паркану, второваній у снігу дорозі зі стафажною чоловічою фігуркою, що оживляє довкілля.
Дзвінкими фарбами бринить весняний пейзаж «Сільська вулиця» (1975). Невеличкий струмок, що висихає за великої спеки перетворивсь на річечку; і струмочки талої води, що її поповнюють, і брудна крига посеред неї, і залишки снігу – все вітає прихід весни!
У мистецькому доробку автора є триптих “Рання весна”(1975), у якому узагальнено-образно подано миттєвості швидкоплинного приходу весни: потепління, танення снігу, повінь.Митець, який щиро любив і розумів природу, експериментував у своїх творчих пошуках. Самокритичний і вимогливий до власної творчості – він ніколи не був задоволений своїми роботами.
Перша персональна виставка Миколи Кошеля відбулася в Чернігівському обласному художньому музеї у 1998 році. Подаровані після виставки твори нині представлені на ювілейній виставці.
Чернігівський художній музей імені Г.Ґалаґана
Малою батьківщиною майбутнього митця стало село Британи (нині Дуболугівка) на Ніжинщині. У дитинстві улюбленими заняттями хлопчика були малювання і ліплення. Старанний учень Микола Кошель дуже любив читати, був незмінним оформлювачем стінної газети, шкільних свят.
Дитяче захоплення малюванням переросло в тверде бажання стати художником і привело юнака післявоєнного 1945 року до Одеського художнього училища. Тут його викладачами були відомі художники: професор Леонід Мучник, професор Михайло Жук, Микола Шелюто, Микола Павлюк.
По закінченні навчання в 1950 році молодий художник повертається додому, працює художнім керівником Комарівського районного будинку культури. За повсякденною рутинною роботою часу на творчість залишалось обмаль.
1952 року Микола Кошель переїздить до Чернігова, працює в школі вчителем креслення і малювання. Та ця робота не приносить йому задоволення і через три роки він переходить працювати до Чернігівських художніх майстерень, де віддано трудиться наступні три десятиліття.
Попри велику завантаженість художника-оформлювача величезною кількістю держзамовлень, Микола Якович знаходить час для улюбленої справи– живопису.Митця хвилює українська тема, він починає розробляти її ще на початку 60-х років. Сцена прощання козака з дівчиною зображена в тематичній картині «Українська пісня» (1964).
Розкішна природа Чернігівщини надихає на створення нових пейзажів — таких яскравих, колористично насичених як «Чернігівські простори» (1962) або морозяно-сонячних з червоними дахами та блакитним небом, підпертим банями церкви («Взимку»,1974).
Особливо любив художник виїздити на пленери до Седнева. Будь-якої пори року. У результаті одного з таких зимових пленерів з’явилась засніжена «Сільська вулиця»(1975) з тремтливим повітряним простором над кольоровими будиночками, що примостились на крутосхилах. Художник побачив красу в буденному стосі дров біля паркану, второваній у снігу дорозі зі стафажною чоловічою фігуркою, що оживляє довкілля.
Дзвінкими фарбами бринить весняний пейзаж «Сільська вулиця» (1975). Невеличкий струмок, що висихає за великої спеки перетворивсь на річечку; і струмочки талої води, що її поповнюють, і брудна крига посеред неї, і залишки снігу – все вітає прихід весни!
У мистецькому доробку автора є триптих “Рання весна”(1975), у якому узагальнено-образно подано миттєвості швидкоплинного приходу весни: потепління, танення снігу, повінь.Митець, який щиро любив і розумів природу, експериментував у своїх творчих пошуках. Самокритичний і вимогливий до власної творчості – він ніколи не був задоволений своїми роботами.
Перша персональна виставка Миколи Кошеля відбулася в Чернігівському обласному художньому музеї у 1998 році. Подаровані після виставки твори нині представлені на ювілейній виставці.
Чернігівський художній музей імені Г.Ґалаґана
| Читайте також |
| Коментарі (0) |