Мелодія українського композитора для фрау Меркель

Навесні далекого 1794 року два надталановиті українці - композитор Дмитро Бортнянський родом з Глухова і поет Михайло Херасков з Переяслава - створили унікальний за звучанням хорал «Коль славен наш Господь в Сионе».
Ця музична композиція стала неймовірно популярною у народі і прийшлася до серця самій імператриці. Невдовзі хорал починає сприйматися як гімн Російської імперії. До самого початку революції у жовтні 1917 р. кремлівські куранти на Спаській вежі видзвонювали величний твір авторства українського генія Дмитра Бортнянського.

Але повернімося назад в історію. У березні 1813 р. російська армія допомогла союзницькій армії Прусії проганяти французів з Берліну.

Одного разу після переможної битви під Берліном пруський король Фрідріх Вільгельм ІІІ став свідком вечірньої церемонії військових російської імперії. Саме на ній він і почув вперше невідому мелодію, котра буквально зачарувала монарха. Йшлося саме про композицію Бортнянського, яка так влучно увібрала християнські православні символи.

Король був надзвичайно зворушений цим глибоким переможним співом.

У результаті Фрідріх Вільгельм ІІІ буквально наказав запозичити цей військовий ритуал для пруської армії.
Відтоді, долаючи всі перепитії німецької історії, цей величний хорал Бортнянського назавжди закарбувався у традиції німецького військового церемоніалу під назвою Grosser Zapfenstreich.

Єдине, що сам текст у ХІХ ст. був замінений на твір авторства Герхарда Терстегена «Я молюсь силі любові» («Ich bete an die Macht der Liebe”).

Нині у Берліні ця військова традиція відбувається у вечірню добу у виконанні спеціальної збройної формації у супроводі смолоскипів.

Відповідно до норм державного протоколу ФРН церемонія Grosser Zapfenstreich вважається найвищою відзнакою, за допомогою якої Бундесвер виражає свою особливу пошану цивільній особі. Коло осіб, хто може за неї заслужити, є дуже обмеженим: до нього входять федеральний президент, канцлер чи міністр оборони. Саме така церемонія і відбулася вчора у штаб-квартирі Міноборони, в історичному Блоці Бендлера.

Збройні сили Німеччини у такий спосіб проявили повагу до Ангели Меркель з нагоди завершення її 16-ї кар’єри на посаді канцлера.Саме під час урочистостей після військової команди «Каски для молитви - зняти!» і пролунав безсмертний хорал українського композитора Бортнянського також і для канцлерки Німеччини.

Навряд пані канцлер здогадувалася про те, хто саме створив цей геніальний твір, який вже два століття як став невід’ємною частиною культурної спадщини та історії Німеччини. І це не дивно: адже річ у тому, що і до сьогодні, німецький політикум, на жаль, вперто не бажає визнавати нашу культурну ідентичність. У більшості німецьких джерел Дмитро Бортнянський, які і численні інші українські митці доби московського імперіалізму, вважаються саме російськими.

І це дуже сумно. Адже допоки вітчизняна історична і культурна спадщина і надалі буде приписуватися Росії чи іншим колоніальним державам, геополітична суб‘єктність України і в Німеччині, і в Європі буде ставитися під сумнів.

Інакше навряд чи наші західні «партнери» спокійно б терпіли ганебну ситуацію, коли на наших кордонах стягуються російські війська, порушуючи всі фундаментальні норми міжнародного права про заборону погрози силою.

Саме тому за нашу культуру як і за нашу історію слід боротися із ще більшим завзяттям ніж проти воєнної інтервенції кремля. І не лише боротися, але й домагатися накінець достойного фінансування і культури, і історичних досліджень з боку держави.

Інакше і під час церемонії прощання з наступним канцлером пан Шольц свято вважатиме Бортнянського російським композитором.

Світлана МЕЛЬНИК