«МАТЄРІАЛИ ДЄЛА ПО ДОВЖЕНКО А.П. УНІЧТОЖИТЬ…»
Рівно 34 років тому, 23 серпня 1989 року, ст. оперуполно-мочений 2 отдєла КГБ УССР майор Полянскій написав Справку, попередньо вивчивши архівноє дєло-формуляр Довженко А.П.
Завдання майора було не таким уже й простим: визначити, чи палити-нищити те архівноє дєло, яке складалось здебільшого із донесень сексотів, чи зберегти для нащадків? Це був 1989-й, кагебісти розуміли: тре’ зливати воду і фільтрувати архіви - щоби потім вони поменше спецлужбу компрометували.
Що ж написав майор Полянскій? Цитую мовою оригіналу: «Как установлено, Довженко являлся активным сторонником развития украинской культуры, литературы, кинематографии. Вступал по этим вопросам в дискуссии с представителями Союза писателей, Министерства культуры и др., что отдельными источниками («Григорий», «Сорбонин», «Альберт») истолковывалось как националистические проявления со стороны Довженко. Конкретных фактов националистической антисоветской деятельности со стороны Довженко в материалах не имеется».
Отакої! Кілька десятиліть стежили, в потє ліца, за «националистом», «петлюровцем» і т.п., а тепер увесь цей труд пекельний виявився проби нікчемної - фактов «нє імєєтся»! За чим же стежили? І за ким? Скільки енергії пішло на… на що, власне?
Й в ім’я чого гвалтували людей, аби доносили, «стукали», оті всі отдєльниє істочнікі - на близьких своїх, на друзів. Бо ж серед стукачів, донощиків - найближчі друзі Довженкові.
Майор Полянскій і підполковник Подобний (підтримав майора) вирішили: матеріали справи знищити - «как не представляющие оперативной и исторической ценности». І справді, ошибочка вишла, то навіщо матеріали тієї ошибочкі зберігати? Добре, що знайшлися в керівництві тодішнього КГБ люди, які розуміли історичну цінність тих матеріалів. У підсумку маємо справді ваговиті свідчення - і про Довженка, і про епоху, в яку не хотілось би повернутись. А раз так - епоху ту слід вивчати. Що і роблять дослідники життя і творчості видатного кіномитця.
Сергій ТРИМБАЧ
Завдання майора було не таким уже й простим: визначити, чи палити-нищити те архівноє дєло, яке складалось здебільшого із донесень сексотів, чи зберегти для нащадків? Це був 1989-й, кагебісти розуміли: тре’ зливати воду і фільтрувати архіви - щоби потім вони поменше спецлужбу компрометували.
Що ж написав майор Полянскій? Цитую мовою оригіналу: «Как установлено, Довженко являлся активным сторонником развития украинской культуры, литературы, кинематографии. Вступал по этим вопросам в дискуссии с представителями Союза писателей, Министерства культуры и др., что отдельными источниками («Григорий», «Сорбонин», «Альберт») истолковывалось как националистические проявления со стороны Довженко. Конкретных фактов националистической антисоветской деятельности со стороны Довженко в материалах не имеется».
Отакої! Кілька десятиліть стежили, в потє ліца, за «националистом», «петлюровцем» і т.п., а тепер увесь цей труд пекельний виявився проби нікчемної - фактов «нє імєєтся»! За чим же стежили? І за ким? Скільки енергії пішло на… на що, власне?
Й в ім’я чого гвалтували людей, аби доносили, «стукали», оті всі отдєльниє істочнікі - на близьких своїх, на друзів. Бо ж серед стукачів, донощиків - найближчі друзі Довженкові.
Майор Полянскій і підполковник Подобний (підтримав майора) вирішили: матеріали справи знищити - «как не представляющие оперативной и исторической ценности». І справді, ошибочка вишла, то навіщо матеріали тієї ошибочкі зберігати? Добре, що знайшлися в керівництві тодішнього КГБ люди, які розуміли історичну цінність тих матеріалів. У підсумку маємо справді ваговиті свідчення - і про Довженка, і про епоху, в яку не хотілось би повернутись. А раз так - епоху ту слід вивчати. Що і роблять дослідники життя і творчості видатного кіномитця.
Сергій ТРИМБАЧ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |