Довженко не вмів плавати...

Це дивно, але факт - не навчився, не вмів. Сьогодні, стоячи побіля Десни, я згадав про це. Людина виросла на березі великої ріки і - не навчилась. А без цього навіть в отаку- от довбанку не сядеш - непевна посудинка. Нічого ж певнішого немає, пором застиг на протилежному березі...(див фото).

Не вмієш плавати - це могло поширитись і на плавбу Житейським морем. Не поширилось, Довженко здолав стільки бар'єрів... Щораз саморучно видовблюючи з такого-сякого деревця "довбанку" для плавби, кораблів чи корабликів йому не надавали. Перший свій фільм повнометражний, "Сумка дипкур'єра", він зробив про корабель, на якому плив і сам, у ролі корабельного кочегара. Той простір прозирався навсібіч, тут кожен був під контролем. Як зурочив: усе життя під наглядом... Ні, краще вже у довбанці одплисти, бо задовбають...

Сьогодні ми теж не здолали Десну, лишились на цім березі. І режисер фільму, над яким працюємо, Ігор Іванько (крайня його робота фільм "Крихка пам'ять"), і оператор Стефан Стеценко (лауреат Шевченківської премії, між іншим), і звукорежисер Олександр, і актор і найвідоміший український кіноблогер Віталій Гордієнко (бере участь у створенні фільму), і я сам...

Уперше про невміння Довженка плавати колись оповів мені старий актор Петро Масоха (актор театру "Березіль", знімався у Довженка). Як той Масоха переживав за режисера свого! Той стояв по пояс у воді (на зйомках "Івана"а Масоха баражував поруч, час від часу пірнаючи і прозираючи мутнявість води: не доведи, Боже, ступить глибше й пірне навіки кудись, у глибочінь, де вже ні янголів, ні бісів..

Давно вже немає ні Довженка, ні Масохи. А Десна несе свої зачаровані води невість куди. А що саме несе? Пам'ять про дорогих мені людей. І на доказ того сьогоднішні громовиці, які синяво малювались на небесах...

Сергій ТРИМБАЧ