Маяковський: "Я не из кацапов - разинь..."
14 квітня 1930 р. покінчив життя самогубством видатний поет Володимир Маяковський. ..дехто були переконані, що Маяковський був убитий.
Крім поезії яскраво проявив себе як драматург, кіносценарист, кінорежисер, кіноактор, художник, редактор журналів «ЛЕФ».
За три з половиною століття перебування України під московською окупацією, багато українців щоб якось вижити в умовах жахливого і надзвичайно жорстокого «русскава міра», брали москвинське підданство і з власної чи скоріше з імперської волі ординців ставали «русскімі», щоб потім розбудовувати чужу державу і чужу та постійно ворожу до українців «русскую» культуру. Дійсно, куди не поткнися, світочами «русской» культури з давніх давен були і є українці, німці, французи, євреї, араби, поляки, литовці, татари, але немає жодного істинно «русского».
Історичні факти підтверджують, що саме завдяки українській культурній інвазії , лише в другій половині XVII століття в Москві постало 7 монастирів, повністю заселених українцями й білорусинами. Славнозвісна реформа патріарха Нікона була фактично проведена з участю українців, вихідців з Київської академії. Заснована 1685 року Московська академія, що відома під назвою Слов'яно-греко-латинської, від 1700 року фактично перейшла в українські руки і протягом наступних 64 років із 19 ректорів українцями були 16.
Час від часу навіть прославлені і знамениті «русскіє» світочі культури згадували своє національне коріння, свій рід і про свої борги перед нацією, що дала їм життя. Саме так сталося і з Володимиром Маяковським, який в 1926 році написав вірш «Борг Україні» і який став скандальною сенсацією на сторінках Фейсбука під час святкування 25-ої річниці Дня Незалежності України. І хоча з моменту його написання минуло 90 років, цей вірш Володимира Маяковського залишається надзвичайно актуальним, злободенним і вартим для прочитання кожному українцю і «русскому»:
В.Маяковський
...А что мы знаем о лице Украины?
Знаний груз у русского тощ –
Тем, кто рядом, почета мало.
Знают вот украинский борщ,
Знают вот украинское сало.
И с культуры поснимали пенку:
Кроме двух прославленных Тарасов –
Бульбы и известного Шевченка, -
Ничего не выжмешь, сколько ни старайся.
А если прижмут – зардеется розой
И выдвинет аргумент новый:
Возьмет и расскажет пару курьезов –
Анекдотов украинской мовы.
Говорю себе: товарищ москаль,
На Украину шуток не скаль.
Разучите эту мову на знаменах-лексиконах алых,
- Эта мова величава и проста:
„Чуешь, сурмы загралы, час расплаты настав..."
Разве может быть затрепанней да тише
Слова поистасканного „Слышишь"?!
Я немало слов придумал вам,
Взвешивая их, одно хочу лишь, -
Чтобы стали всех моих стихов слова
Полновесными, как слово „чуешь".
Трудно людей в одно истолочь,
Собой кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет, мы не знаем украинской ночи.
1926
Без сумніву, що цей вірш виник саме завдяки глибоким українським кореням Володимира Маяковського, який хоча і писав виключно «на русском», але його козацький рід весь час нагадував йому його походження.
Його прадід по батьку – Маяковський Костянтин Кирилович, син полкового єсаула, що служив в славному козацькому місті Бериславі Херсонської губернії. В 1822 році після завоювання Московщиною Грузії, був переведений на службу на Кавказ.
Його син – Маяковський Костянтин Костянтинович (дід поета по батьку), народився в українському Бериславі, виріс в Грузії і довгі роки служив секретарем повітового правління (нині б сказали – райвиконкому) Ахалциха.
Бабуся поета по батьку – Данилевська Єфросинія Йосипівна, походила з роду козака Данила, вихідця з Подільської губернії (нині - Вінницька область), була двоюрідною сестрою відомого українського описувача Г.Данилевського.
Батько поета – Маяковський Володимир Костянтинович народився в Ахалцихі, вчився в Кутаїсі і Тифлісі, служив лісничим у фортеці Багдади (нині - райцентр Маяковский), де і народився великий українець В.Маяковский, що прославив Україну, Грузію і … «русскую» літературу.
Мати поета - Павленко Олександра Олексіївна, теж була дочкою українця, штабс-капітана Павленка Олексія Івановича (дід поета по матері), загиблого під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр.
Ось і увесь родовід великого українця В.Маяковского, що народився в Грузії в сім'ї стовідсоткових українців, кинутих імперською волею завойовувати Кавказ. З дитинства, спілкуючись зі своїми друзями в «Міні-Багдаді» на грузинській мові, удома майбутній поет (враховуючи родовід), найімовірніше, говорив і українською мовою, а російський вивчив вже в гімназії.
Але українська душа поета проявлялася і у віршах російською мовою. Прочитаний вище вірш "Борг Україні" проявив усього Маяковського як щирого українця. І коли на одному з літературних вечорів йому прислали записку: "Ви російський, або українець, або грузин, не зрозумію"? (Бебутов В. Гімназія лицем до лиця. - Тбілісі: Видавництво «Мерані», 1977, с.8), він у вірші «Владикавказ – Тифліс» написав:
«..Я –
не из кацапов-разинь.
Я –
дедом казак,
другим –
сечевик,
а по рожденью
грузин».
..Так що і з Володимиром Маяковським расєянам явно також не поталанило – він виявився явно українським націоналістом, який красномовно на їх «русскам» язикє вже майже століття нагадує москалям про їхні давні борги перед Україною і українцями. Це нагадування зовсім не випадкове, адже прийшла пора повертати українцям усі нові і навіть давні борги…"
Станіслав СТЕЦЕНКО
Крім поезії яскраво проявив себе як драматург, кіносценарист, кінорежисер, кіноактор, художник, редактор журналів «ЛЕФ».
За три з половиною століття перебування України під московською окупацією, багато українців щоб якось вижити в умовах жахливого і надзвичайно жорстокого «русскава міра», брали москвинське підданство і з власної чи скоріше з імперської волі ординців ставали «русскімі», щоб потім розбудовувати чужу державу і чужу та постійно ворожу до українців «русскую» культуру. Дійсно, куди не поткнися, світочами «русской» культури з давніх давен були і є українці, німці, французи, євреї, араби, поляки, литовці, татари, але немає жодного істинно «русского».
Історичні факти підтверджують, що саме завдяки українській культурній інвазії , лише в другій половині XVII століття в Москві постало 7 монастирів, повністю заселених українцями й білорусинами. Славнозвісна реформа патріарха Нікона була фактично проведена з участю українців, вихідців з Київської академії. Заснована 1685 року Московська академія, що відома під назвою Слов'яно-греко-латинської, від 1700 року фактично перейшла в українські руки і протягом наступних 64 років із 19 ректорів українцями були 16.
Час від часу навіть прославлені і знамениті «русскіє» світочі культури згадували своє національне коріння, свій рід і про свої борги перед нацією, що дала їм життя. Саме так сталося і з Володимиром Маяковським, який в 1926 році написав вірш «Борг Україні» і який став скандальною сенсацією на сторінках Фейсбука під час святкування 25-ої річниці Дня Незалежності України. І хоча з моменту його написання минуло 90 років, цей вірш Володимира Маяковського залишається надзвичайно актуальним, злободенним і вартим для прочитання кожному українцю і «русскому»:
В.Маяковський
...А что мы знаем о лице Украины?
Знаний груз у русского тощ –
Тем, кто рядом, почета мало.
Знают вот украинский борщ,
Знают вот украинское сало.
И с культуры поснимали пенку:
Кроме двух прославленных Тарасов –
Бульбы и известного Шевченка, -
Ничего не выжмешь, сколько ни старайся.
А если прижмут – зардеется розой
И выдвинет аргумент новый:
Возьмет и расскажет пару курьезов –
Анекдотов украинской мовы.
Говорю себе: товарищ москаль,
На Украину шуток не скаль.
Разучите эту мову на знаменах-лексиконах алых,
- Эта мова величава и проста:
„Чуешь, сурмы загралы, час расплаты настав..."
Разве может быть затрепанней да тише
Слова поистасканного „Слышишь"?!
Я немало слов придумал вам,
Взвешивая их, одно хочу лишь, -
Чтобы стали всех моих стихов слова
Полновесными, как слово „чуешь".
Трудно людей в одно истолочь,
Собой кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет, мы не знаем украинской ночи.
1926
Без сумніву, що цей вірш виник саме завдяки глибоким українським кореням Володимира Маяковського, який хоча і писав виключно «на русском», але його козацький рід весь час нагадував йому його походження.
Його прадід по батьку – Маяковський Костянтин Кирилович, син полкового єсаула, що служив в славному козацькому місті Бериславі Херсонської губернії. В 1822 році після завоювання Московщиною Грузії, був переведений на службу на Кавказ.
Його син – Маяковський Костянтин Костянтинович (дід поета по батьку), народився в українському Бериславі, виріс в Грузії і довгі роки служив секретарем повітового правління (нині б сказали – райвиконкому) Ахалциха.
Бабуся поета по батьку – Данилевська Єфросинія Йосипівна, походила з роду козака Данила, вихідця з Подільської губернії (нині - Вінницька область), була двоюрідною сестрою відомого українського описувача Г.Данилевського.
Батько поета – Маяковський Володимир Костянтинович народився в Ахалцихі, вчився в Кутаїсі і Тифлісі, служив лісничим у фортеці Багдади (нині - райцентр Маяковский), де і народився великий українець В.Маяковский, що прославив Україну, Грузію і … «русскую» літературу.
Мати поета - Павленко Олександра Олексіївна, теж була дочкою українця, штабс-капітана Павленка Олексія Івановича (дід поета по матері), загиблого під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр.
Ось і увесь родовід великого українця В.Маяковского, що народився в Грузії в сім'ї стовідсоткових українців, кинутих імперською волею завойовувати Кавказ. З дитинства, спілкуючись зі своїми друзями в «Міні-Багдаді» на грузинській мові, удома майбутній поет (враховуючи родовід), найімовірніше, говорив і українською мовою, а російський вивчив вже в гімназії.
Але українська душа поета проявлялася і у віршах російською мовою. Прочитаний вище вірш "Борг Україні" проявив усього Маяковського як щирого українця. І коли на одному з літературних вечорів йому прислали записку: "Ви російський, або українець, або грузин, не зрозумію"? (Бебутов В. Гімназія лицем до лиця. - Тбілісі: Видавництво «Мерані», 1977, с.8), він у вірші «Владикавказ – Тифліс» написав:
«..Я –
не из кацапов-разинь.
Я –
дедом казак,
другим –
сечевик,
а по рожденью
грузин».
..Так що і з Володимиром Маяковським расєянам явно також не поталанило – він виявився явно українським націоналістом, який красномовно на їх «русскам» язикє вже майже століття нагадує москалям про їхні давні борги перед Україною і українцями. Це нагадування зовсім не випадкове, адже прийшла пора повертати українцям усі нові і навіть давні борги…"
Станіслав СТЕЦЕНКО
| Читайте також |
| Коментарі (2) |
|
| |
0
