Унила ікона совкової інтелігенції

Читаючи про чергові десь успішні, десь ні спроби знести Бог знає, звідки і нафіга поставлені пам'ятники Пушкіну в Україні, вкотре спробую хоча б до одних вух докричатися.

З Пушкіним ясно. А ось із Чеховим чомусь ні. Ба більше: одного з потужних провідників русского мира записують українцем. І робить це цілком собі притомна, моїх поглядів українська інтелігенція.

Власне, тільки інтелігенція. Бо Пушкін - він завдяки казкам типу про Бужанського (О золотом петушке) чи про Балду та Руслана з Людмилою доступний найширшим масам в Україні. Якась бабуся хоча б раз читала комусь казки Пушкіна. І далеко не факт, що бабуся та слухачі - з середовища інтелігенції. А казок Чехова - нема.

Зате є розлогі екзерсиси про долю інтелігенції. Ясно, що русской. Це унило. Це не цікаво. Це не смішно, хоча кажуть - Чехов смішний. Але ж саме Чехов і пенсьне чомусь є однією з ікон радянського ще інтелігента. До всього, нудні п'єси Чехова ставили в Україні зовсім недавно. Горький - гавнюк, спонсорував більшовиків, давав гроші на зброю - але його п'єси в рази цікавіші. Не таке занудство. Проте інтелігенти ж декларують занудство.

Ось чому Чехов навіть гірший за Пушкіна: він прихований ворог.

Андрій КООКОТЮХА