Білогвардійці третього тисячоліття

Про Бориса Акуніна (Чхартішвілі Г. Ш.) та його місце в нинішньому українському інформаційному просторі.

Саме інформаційному, бо його цитують, але не читають. Бо місце в українському культурному просторі Акунін займав вагоме в період 2010-2013 роки. Терпіти не можу кимось прикриватися в форматі "не я один його читав, дивіться, скільки поважних людей теж" - але той випадок, коли цілком проукраїнські громадяни читали все, що він писав. От усе! Це була і лишається якісна жанрова проза. Написана далеко не ідіотом і точно не джойсом. Швидше, це зразок того, як не стати джойсом.

Тим складніше стало з початком російського вторгнення викреслити Акуніна з своїх читацьких уподобань. Скажу про себе: це один із реально 6 (шести) російських авторів, яких я читав після 1991 року. Можу довести, бо записую прочитане від 1988-го. Я читаю українське і західне. Іноді японське. Перекладне, звісно.

Але до суті: всякий, хто сьогодні нагадує в ФБ, що Акунін виїхав із Росії, він проти Путіна і взагалі мил человек, повинен згадати ось що. Денікін був проти Троцького. Ленін був проти царя Миколи Другого. Троцький був проти Сталіна. Власов був проти Сталіна. За наказом Сталіна вбили Троцького. Тільки ані Сталін, ані Троцький, ані Денікін, ані Колчак нам, українцям, не друзі. Біла еміграція ніколи не була за Україну. Тому Акунін, Пугачова, Галкін, Макаревич - біла еміграція. Вони - білогвардійці третього тисячоліття. Отже, явно не друзі нам. Чхартішвілі - грузин, але так само грузином був князь Гогенлое. Що не заважало йому бути білогвардійцем.

Я виніс із дому майже всього Акуніна. Лишив кілька, заховав далеко. Ну, Штірліц і Жеглов теж там лежать. Артефакти. Не більше.

Андрій КОКОТЮХА