Ляпас Портнікова українцям
У кого-кого, а у Портникова не чекала прочитати: «народ некомпетентних дилетантів».
По-перше, дати ляпаса цілому народові не має права ніхто й ніколи, незалежно від обставин і статусів.
По-друге, це кричуща неправда. Такими (і гіршими) словами нас описувала росія, і світ вірив, поки після 24.02.2022 не побачив нас у ДІЛІ, і тоді здивувася й захопився! Захопилися нашою здатністю навчатися швидко й настільки rрунтовно, щоб вносити покращення у приcтрої, які вивчали. Захопився нашою здатністю починати нові справи у нових умовах – і досягати успіху. Де тут «некомпетентність»?
Але і до війни Європа і світ поступово почали цінували саме наші професіоналізм і компетентність. Усім відомо, як охоче брали скрізь наших програмістів. Але ось приклад із робітництва: Польща відкрила представництво в Конотопі, щоб зманювати наших енергетиків і металургів, бо наші хлопці за кольором розплавленого металу здатні оцінити якість сплаву! Іще «з народних глибин»: дівчина із села під Гадячем у Полтаві отримала диплом архітектора, вийшла заміж у Францію, через півроку здала екзамен на знання французької, ще через півроку – на підтвердження диплома архітектора і почала працювати. Невже це прояв некомпетентності? Перукарі, кухарі, музиканти, медперсонал за межами України показують рівень, ніяк не нижчий за рівень місцевих професіоналів. Як же у Портникова із великої кількості осіб високого професіоналізму склався «народ некомпетентних дилетантів»?
Я почала з Європи, бо українці керуються принципом: «Не хвали себе, хай тебе люди похвалять». Та ми маємо право високо оцінювати себе і в себе. Якщо українці громлять «другу армію світу», яка у 3-7 разів переважає за кількістю засобів і людей, то тут очевидний не тільки героїзм, а й високий професіоналізм. Наші медики рятують хлопців у неймовірно стресових умовах саме тому, що професіоналізм доведений до автоматизму. Наші енергетики минулої зими показали просто чудеса професіоналізму, коли змушували працювати те, що за всіма підручниками працювати не могло. Врешті, слід сказати добре слово і нашим торговим закладам, що в умовах жорстокої війни ми не відчуваємо нестачі ні в чім. Я без жарту: гітлерівська армія окупувала 1941-1944 усього 8% території СРСР, і скрізь почалась «розруха», так що містяни мусили ходити селами, міняти голки на борошно чи картоплю, а в Україні нині окуповано десь 20% території, решта під щохвилинною загрозою обстрілів – і все працює!
А нашу ДСНС я з перших днів Незалежності вважала бездоганною, бо, хто б не був міністром і що б не крали начальники, а рядові розрахунки прибували вчасно і діяли уміло й безстрашно, зараз особливо. Учителі «дилетанти»? А звідки ж переможці міжнародних олімпіад з усіх куточків України? Виховували невміло? Майдани, початі молоддю, доводили протилежне! То хто ж у нас «дилетанти»?
Так, ми дилетанти в політиці. Точніше, Україна за 30 років бачила «на чолі» немало некомпетентних. Слова Азірова «браті лопату і копаті» -- це особистий підпис прам’єра під довідкою про його економічну безграмотність і суто людську дурість. А хто ж тоді мав навчити народ економічній і політичній культурі? Але й у цьому ми зовсім не гірші за інших! Он американський народ, що має 200 років демократії й мав би вже давно вміти обирати, обрав же собі Трампа, еталонний взірець самозакоханої дурості, і збирається обрати вдруге! Що вже казати про нас, чий досвід обирання такий мізерний!
Тепер страшне й сумне «по-третє»: маю відчуття, що хтось докладає зусиль для того, щоб тримати український народ у ярмі давньої й постійної меншовартості, адже без цього ярма ніякий пан на шиї українців не втримаєтьмя, гепне дупою об землю!
<b>Галина ОПРИШКО
</b>
По-перше, дати ляпаса цілому народові не має права ніхто й ніколи, незалежно від обставин і статусів.
По-друге, це кричуща неправда. Такими (і гіршими) словами нас описувала росія, і світ вірив, поки після 24.02.2022 не побачив нас у ДІЛІ, і тоді здивувася й захопився! Захопилися нашою здатністю навчатися швидко й настільки rрунтовно, щоб вносити покращення у приcтрої, які вивчали. Захопився нашою здатністю починати нові справи у нових умовах – і досягати успіху. Де тут «некомпетентність»?
Але і до війни Європа і світ поступово почали цінували саме наші професіоналізм і компетентність. Усім відомо, як охоче брали скрізь наших програмістів. Але ось приклад із робітництва: Польща відкрила представництво в Конотопі, щоб зманювати наших енергетиків і металургів, бо наші хлопці за кольором розплавленого металу здатні оцінити якість сплаву! Іще «з народних глибин»: дівчина із села під Гадячем у Полтаві отримала диплом архітектора, вийшла заміж у Францію, через півроку здала екзамен на знання французької, ще через півроку – на підтвердження диплома архітектора і почала працювати. Невже це прояв некомпетентності? Перукарі, кухарі, музиканти, медперсонал за межами України показують рівень, ніяк не нижчий за рівень місцевих професіоналів. Як же у Портникова із великої кількості осіб високого професіоналізму склався «народ некомпетентних дилетантів»?
Я почала з Європи, бо українці керуються принципом: «Не хвали себе, хай тебе люди похвалять». Та ми маємо право високо оцінювати себе і в себе. Якщо українці громлять «другу армію світу», яка у 3-7 разів переважає за кількістю засобів і людей, то тут очевидний не тільки героїзм, а й високий професіоналізм. Наші медики рятують хлопців у неймовірно стресових умовах саме тому, що професіоналізм доведений до автоматизму. Наші енергетики минулої зими показали просто чудеса професіоналізму, коли змушували працювати те, що за всіма підручниками працювати не могло. Врешті, слід сказати добре слово і нашим торговим закладам, що в умовах жорстокої війни ми не відчуваємо нестачі ні в чім. Я без жарту: гітлерівська армія окупувала 1941-1944 усього 8% території СРСР, і скрізь почалась «розруха», так що містяни мусили ходити селами, міняти голки на борошно чи картоплю, а в Україні нині окуповано десь 20% території, решта під щохвилинною загрозою обстрілів – і все працює!
А нашу ДСНС я з перших днів Незалежності вважала бездоганною, бо, хто б не був міністром і що б не крали начальники, а рядові розрахунки прибували вчасно і діяли уміло й безстрашно, зараз особливо. Учителі «дилетанти»? А звідки ж переможці міжнародних олімпіад з усіх куточків України? Виховували невміло? Майдани, початі молоддю, доводили протилежне! То хто ж у нас «дилетанти»?
Так, ми дилетанти в політиці. Точніше, Україна за 30 років бачила «на чолі» немало некомпетентних. Слова Азірова «браті лопату і копаті» -- це особистий підпис прам’єра під довідкою про його економічну безграмотність і суто людську дурість. А хто ж тоді мав навчити народ економічній і політичній культурі? Але й у цьому ми зовсім не гірші за інших! Он американський народ, що має 200 років демократії й мав би вже давно вміти обирати, обрав же собі Трампа, еталонний взірець самозакоханої дурості, і збирається обрати вдруге! Що вже казати про нас, чий досвід обирання такий мізерний!
Тепер страшне й сумне «по-третє»: маю відчуття, що хтось докладає зусиль для того, щоб тримати український народ у ярмі давньої й постійної меншовартості, адже без цього ярма ніякий пан на шиї українців не втримаєтьмя, гепне дупою об землю!
<b>Галина ОПРИШКО
</b>
| Читайте також |
| Коментарі (0) |