Куликівський скандал: відповідь прокуратури
Головному редактору газети «Сіверщина» В. Чепурному надійшла відповідь із прокуратури Куликівського району щодо перешкоджання головою Куликівської райдержадміністрації Шпаком О.А. професійній діяльності журналістів.
Нагадаємо, що ця ситуація сталася 22 січня, коли журналісти «Сіверщини» прийшли на збори працівників Куликівської районної лікарні за участю голови Куликівської районної державної адміністрації Олега Шпака. На зборах мали розглядатися питання реформування медичної галузі у Куликівському районі — про журналістів поінформували джерела, яких ми не називаємо на їх прохання. Про те, як голова райадміністрації Олег Шпак забороняв журналістам бути присутніми на зборах, ми писали в «Сіверщині» за 24 січня 2013 р. Головний редактор Василь Чепурний написав звернення до прокуратури.
Що ж, прокуратура Куликівського району «провела перевірку». Друкуємо листа головному редактору від прокурора П.І. Лук’янця.
Прокурор чи адвокат?
Як журналіст і «дійова особа» бачу необхідність прокоментувати ситуацію зі своєї точки зору.
Перший висновок, з яким не можу погодитися, — «зустріч не носила офіційного, суспільно значимого характеру…».
Після зібрання в ЦРЛ і головний лікар Л.Дмитришина, і голова райадміністрації О.Шпак, і лікарі самі ж розказали, що на зустрічі обговорювали конфлікт у колективі. Але конфлікт, спричинений тим, що головний лікар не роз’яснювала колективу про те, які будуть реорганізації в Куликівській ЦРЛ, яких заходів планується вжити, яка доля на заклад чекає в результаті проведення медичної реформи в районі. Лікарі хотіли, щоб ця інформація була відома їм і громадськості. Хіба ця інформація, яка стосується долі лікарні, не є суспільно значимою?
Хочу також зазначити, що і головний лікар Куликівської ЦРЛ, і голова райдержадміністрації є посадовими особами. Існує такий документ — Декларація про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схвалена 12 лютого 2004 року на засіданні Комітету Міністрів Ради Європи. У статтях цієї Декларації йдеться про те, що посадові особи, які обіймають публічні посади та здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному і так далі рівнях, підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконують свої функції. Як журналіст я мала право досліджувати, з’ясовувати, як виконує свої функції головний лікар Лідія Дмитришина або голова РДА Олег Шпак.
Про те, що я здійснювала фотозйомку без дозволу лікарів… По-перше, не всі лікарі, а лише частина з них обурювалась тим, що ми присутні. По-друге, дозвольте нагадати і лікарям, і прокуророві: будь-які випадки, підстави для обмеження права на використання техніки повинні ґрунтуватися лише на законі. Будь-яка заборона повинна ґрунтуватися на конкретному посиланні на конкретну норму діючого закону України. Інакше, без посилання, вимога припинити зйомку — «тому що ми не дозволяємо», «тому що ми попросили» — є протиправною і такою, що суперечить ч.2 ст. 19 Конституції України.
Дозвольте звернутися до мови законів, тобто до речей об’єктивних.
Ч.2 ст.34 Конституції України: кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.
Ч.1 ст.25 Закону України «Про інформацію»: журналіст під час виконання професійних обов’язків має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів.
...Навіщо я все це пишу? Навіть не для того, щоб когось виставити і чиновникам, що журналіст — це не собачка на ланцюжку, яку можна кудись пускати, а кудись не пускати на підставі того, що «ми проти».
Саме завдяки тому, що ми, журналісти, спробували прийти на збори, намагались розібратися в ситуації — завдяки цьому тема реформ у районі і долі лікарні була озвучена, вийшли статті в газетах «Сіверщина» та «Голос України» (автор останньої — Сергій Павленко). І жителі області мали змогу дізнатися інформацію, яка має важливий для них характер.
Вікторія ГАВРИК
Скорочено. Повністю -- в газеті "Сіверщина" за 7 березня.
Нагадаємо, що ця ситуація сталася 22 січня, коли журналісти «Сіверщини» прийшли на збори працівників Куликівської районної лікарні за участю голови Куликівської районної державної адміністрації Олега Шпака. На зборах мали розглядатися питання реформування медичної галузі у Куликівському районі — про журналістів поінформували джерела, яких ми не називаємо на їх прохання. Про те, як голова райадміністрації Олег Шпак забороняв журналістам бути присутніми на зборах, ми писали в «Сіверщині» за 24 січня 2013 р. Головний редактор Василь Чепурний написав звернення до прокуратури.
Що ж, прокуратура Куликівського району «провела перевірку». Друкуємо листа головному редактору від прокурора П.І. Лук’янця.
Прокурор чи адвокат?
Як журналіст і «дійова особа» бачу необхідність прокоментувати ситуацію зі своєї точки зору.
Перший висновок, з яким не можу погодитися, — «зустріч не носила офіційного, суспільно значимого характеру…».
Після зібрання в ЦРЛ і головний лікар Л.Дмитришина, і голова райадміністрації О.Шпак, і лікарі самі ж розказали, що на зустрічі обговорювали конфлікт у колективі. Але конфлікт, спричинений тим, що головний лікар не роз’яснювала колективу про те, які будуть реорганізації в Куликівській ЦРЛ, яких заходів планується вжити, яка доля на заклад чекає в результаті проведення медичної реформи в районі. Лікарі хотіли, щоб ця інформація була відома їм і громадськості. Хіба ця інформація, яка стосується долі лікарні, не є суспільно значимою?
Хочу також зазначити, що і головний лікар Куликівської ЦРЛ, і голова райдержадміністрації є посадовими особами. Існує такий документ — Декларація про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схвалена 12 лютого 2004 року на засіданні Комітету Міністрів Ради Європи. У статтях цієї Декларації йдеться про те, що посадові особи, які обіймають публічні посади та здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному і так далі рівнях, підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконують свої функції. Як журналіст я мала право досліджувати, з’ясовувати, як виконує свої функції головний лікар Лідія Дмитришина або голова РДА Олег Шпак.
Про те, що я здійснювала фотозйомку без дозволу лікарів… По-перше, не всі лікарі, а лише частина з них обурювалась тим, що ми присутні. По-друге, дозвольте нагадати і лікарям, і прокуророві: будь-які випадки, підстави для обмеження права на використання техніки повинні ґрунтуватися лише на законі. Будь-яка заборона повинна ґрунтуватися на конкретному посиланні на конкретну норму діючого закону України. Інакше, без посилання, вимога припинити зйомку — «тому що ми не дозволяємо», «тому що ми попросили» — є протиправною і такою, що суперечить ч.2 ст. 19 Конституції України.
Дозвольте звернутися до мови законів, тобто до речей об’єктивних.
Ч.2 ст.34 Конституції України: кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір.
Ч.1 ст.25 Закону України «Про інформацію»: журналіст під час виконання професійних обов’язків має право здійснювати письмові, аудіо- та відеозаписи із застосуванням необхідних технічних засобів.
...Навіщо я все це пишу? Навіть не для того, щоб когось виставити і чиновникам, що журналіст — це не собачка на ланцюжку, яку можна кудись пускати, а кудись не пускати на підставі того, що «ми проти».
Саме завдяки тому, що ми, журналісти, спробували прийти на збори, намагались розібратися в ситуації — завдяки цьому тема реформ у районі і долі лікарні була озвучена, вийшли статті в газетах «Сіверщина» та «Голос України» (автор останньої — Сергій Павленко). І жителі області мали змогу дізнатися інформацію, яка має важливий для них характер.
Вікторія ГАВРИК
Скорочено. Повністю -- в газеті "Сіверщина" за 7 березня.
Читайте також |
Коментарі (0) |