Ковток Закарпаття
Ми, українці, не знаємо України. Чи бував, скажімо, галичанин у Кобеляках? Або одесит на Шацьких озерах? Чи херсонець у Хотині? Гай-гай… Тож коли трапилася нагода із Трускавця майнути з екскурсією на Закарпаття – я зрадів. Для мене це загадкова Срібна земля, в якій, як і на моєму чернігівському Поліссі збереглася реліктова мова Київської Руси – з дифтонгами, з словами санскритськими типу «акурайку». І як ця земля не переходила з рук у руки – навіть у 20 століття закарпатці встигли побувати під режимами кількох столиць – але український ген виявлявся незнищенним.
У Трускавці була ще зима, а за перевалами, на Закарпатті – сонце уже оживило крокуси і пхало до росту тюльпани. Зовсім інакший клімат. «Аякже, там же Придунайська низовина», -- казали мені знаючі люди.
«Крапка» -- так зветься остання кав’ярня на Галичині, перед кордоном Закарпаття. І дівчата, що тут працюють, ходять виклично у бойківських стрічках. А перша зупинка на закарпатській землі – біля молодого хлопця, що торгує власним вином. Дегустація шістьох сортів його і ми задоволені власники цілющого напою. Заодно я випитав, що торгує він прямо біля хати, але виноград, що на прив’язі жде розвою, не весь: «Маємо пай – ото там і росте основний виноград». Вино таки добре – наше північне сонце такого не дасть.
Наш маршрут пролягав у Берегове – до термальних басейнів. Відчуття, скажу вам, божественні – особливо у басейні під відкритим небом. На вулиці ще холодно, а тут у теплій воді, під небом грієш собі тіло і душу! Кажуть, що ті води лікувальні – охоче вірю, але, певно, одного купання недостатньо.
У Береговому я бачив багато угорських прапорів – населення складає біля 75 відсотків угорська меншість, яка тут – більшість. І соь у цьому райцентрі, виявляється, українську мову як державну не вивчають. Дикість, що свідчить про яловість усіх наших влад! Спробували українці в Угорщині не вивчати державну мову!
Тож наліпки «Увага! Українська територія!» були тут дуже доречними, але шкода, якщо тільки такою тінейджерською партизанкою утверджується українська присутність. Принаймні нашого прапора в Береговому я не бачив.
Зате він гордо майорить над мукачівським замком Паланок. Над орлом – символом угорської чоловічої сили.
Замок цей стоїть окремо, гордо, наче на насипному пагорбі. І збереження його, повернення до життя пов’язують з ім’ям Віктора Балоги. Це в Києві йому надали монстровидних рис, особливо тоді, як різко виступив проти Юлії Тимошенко і привів до тями розгубленого Президента Ющенка. А на Закарпатті про Балогу говорять тільки хороше – спеціально питав у різних людей, геть не при посадах.
В замку Паланок також відчувається угорська присутність – і Шандор Петефі, їхній головний національний поет, тут побував, і їх принци тут владарювали. Українська ж присутність виразна князем Коріятовичем, пам’ятник якому теж є в замку.
…Закарпаття для мене визначається ще й цікавим письменником Мирославом Дочинцем – його дід-горянин не випадково зробив книгу «Вічник» бестселером. А ще є «Горянин», «Криничар», «Многії літа, благії літа». Раджу: прочитайте! І ви навіть без ковтка закарпатського вина відчуєте дух тої срібної землі.
Василь ЧЕПУРНИЙ
Повністю репортаж Василя Чепурного із Закарпаття читайте в газеті "Сіверщина". Передплата -- по всій Україні!
| Читайте також |
| Коментарі (0) |