Копання картоплі
У душі питала згоди, а не в тіла.
Тіло зраджує. Воно хитке у нас.
Постаріла? Ну, звичайно, постаріла,
Бо над всім владичить не-під-куп-ний час.
Я в дорозі. Стільки треба ще зробити!
Ще любов моя жива - і гріє світ.
А світанків вересневих оксамити -
Найпрекрасніша оздоба рОків-літ.
Там - книжки мої... і вузлики з насінням,
Там - серцЯ, що вчили вірити мене;
А портрет допише згодом дощ осінній:
Суєту зітрЕ, залишить - головне...
Наталка ПОКЛАД
Тіло зраджує. Воно хитке у нас.
Постаріла? Ну, звичайно, постаріла,
Бо над всім владичить не-під-куп-ний час.
Я в дорозі. Стільки треба ще зробити!
Ще любов моя жива - і гріє світ.
А світанків вересневих оксамити -
Найпрекрасніша оздоба рОків-літ.
Там - книжки мої... і вузлики з насінням,
Там - серцЯ, що вчили вірити мене;
А портрет допише згодом дощ осінній:
Суєту зітрЕ, залишить - головне...
Наталка ПОКЛАД
Читайте також |
Коментарі (0) |