Коломойський токсичніший за ціанід
Вчорашня новина зі США має для нас значення вирішальне, особливо, для нової влади, хоча, судячи з відсутності бодай найменшої реакції, вони і цього ще не розуміють. Отже, закон про санкції проти учасників спорудження Північного потоку-2 пройшов профільний комітет. І, судячи з вельми одностайного голосування (20:2) підтримується представниками обох партій, а значить, має всі шанси бути прийнятим і навіть не дати президентові шансу на вето, якщо б така спокуса в нього з‘явилася. Що це означає для України?
Я особисто підтримую позицію Коболєва, що український газовий транзит є, в першу чергу, фактором, який стримував і стримує повномасштабне російське військове вторгнення в Україну, а значить, ризик великої війни в Європі з усіма трагічними наслідками, які з цього випливають. І хоча щодо шансів саме такого розвитку подій є різні оцінки (особливо у деяких європейських країн, де спокуса легких прибутків з росіянами істотно впливає на judgement), навряд чи хтось у притомному стані може відкинути таку небезпеку повністю.
Але є ще й суто економічний фактор. Український газовий транзит - це не просто 3 мільярди доларів валютних надходжень, а ще й чи не єдиний рентабельний вид діяльності Нафтогазу. Щойно він згортається - найбільший донор українського бюджету (понад 15 відсотків усіх надходжень) стає реципієнтом, як до Майдану. І це вже катастрофа. А на тлі величезних виплат по боргах імені Юлі та Миколянича - апокаліпсис.
Тому зберегти транзит - це не просто важливе завдання для країни, а й, з точки зору суто прагматичної, єдиний шанс молодої команди зберегтися при владі довше, ніж півроку.
Проте, судячи з порядку денного всередині країни, у богданів-шефірів є проблеми більш актуальні - пристроїти своїх людей до столичних фінансових потоків і терміново організувати російськомовний канал для стабільної реалізації свого малоросійського культурного непотребу.
Звичайно, зберігається надія на те, що буде сформований нормальний технократичний уряд (тим паче, що іншим МВФ грошей не дасть), але я щиро не розумію, як вони зможуть повноцінно функціонувати, коли рівень прийняття вищих політичних рішень нижче плінтуса, а над всією владою нависла тінь Коломойського, котрий для США сьогодні токсичніший за ціанід
Карл ВОЛОХ
Я особисто підтримую позицію Коболєва, що український газовий транзит є, в першу чергу, фактором, який стримував і стримує повномасштабне російське військове вторгнення в Україну, а значить, ризик великої війни в Європі з усіма трагічними наслідками, які з цього випливають. І хоча щодо шансів саме такого розвитку подій є різні оцінки (особливо у деяких європейських країн, де спокуса легких прибутків з росіянами істотно впливає на judgement), навряд чи хтось у притомному стані може відкинути таку небезпеку повністю.
Але є ще й суто економічний фактор. Український газовий транзит - це не просто 3 мільярди доларів валютних надходжень, а ще й чи не єдиний рентабельний вид діяльності Нафтогазу. Щойно він згортається - найбільший донор українського бюджету (понад 15 відсотків усіх надходжень) стає реципієнтом, як до Майдану. І це вже катастрофа. А на тлі величезних виплат по боргах імені Юлі та Миколянича - апокаліпсис.
Тому зберегти транзит - це не просто важливе завдання для країни, а й, з точки зору суто прагматичної, єдиний шанс молодої команди зберегтися при владі довше, ніж півроку.
Проте, судячи з порядку денного всередині країни, у богданів-шефірів є проблеми більш актуальні - пристроїти своїх людей до столичних фінансових потоків і терміново організувати російськомовний канал для стабільної реалізації свого малоросійського культурного непотребу.
Звичайно, зберігається надія на те, що буде сформований нормальний технократичний уряд (тим паче, що іншим МВФ грошей не дасть), але я щиро не розумію, як вони зможуть повноцінно функціонувати, коли рівень прийняття вищих політичних рішень нижче плінтуса, а над всією владою нависла тінь Коломойського, котрий для США сьогодні токсичніший за ціанід
Карл ВОЛОХ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |