Кісінджер завжди на стороні сильного
Про Генрі Кісінджера. Колись на ФБ я зустрів враження чи то від дипломата, чи то від науковця, який зустрічався з ним особисто. Той йому сказав цинічну фразу, приблизно таку: “Для того, щоб Україну слухали — вона має бути сильною”. Себто він згоден будувати у сучасному світі стосунки, які засновані на праві сили. Така собі школа реалполітік.
І його заяви від початку липня і недавня про те, що Україна має стати членом НАТО дуже показові. Нагадаю, що ще перед приходом Дональда Трампа до влади у США Кісінджер просував ідею обміняти виведення військ з Донбасу на неформальне визнання Криму російським. Він спершу ніби непрямо пропагував її, а потім став говорити відкритим текстом.
Оскільки Трамп під час виборів упоров нісенітницю про те, що народ Криму сам хотів до Росії, то в Україні його ненавиділи і чекали, що він, прийшовши до влади, здасть Україну. Мало того, він зустрічався з Кісінджером у Білому домі і після того ходили чутки, що людину від Кісінджера призначать послом у Москві для реалізації ідей Кісінджера. Але наші побоювання виявилися марними. Цього не сталося.
Тим не менше, Кісінджер продовжував виголошувати якісь проросійські ідеї. Він видав щось таке навіть у Давосі — ми пам’ятаємо наше загальне обурення цими словами. З усього цього зрозуміло, що цей важковаговик і політиці я би сказав не стільки проросійський. Скільки на боці сили.
Такий різкий його розворот на 180 градусів свідчить про те, що Україна таки стала силою. Вона розвіяла міф про свою слабкість. Про те, що вона недодержава і розвалиться на шматки за перших же ударів. Вона розвіяла міф про те непереможну російську армію.
А Кісінджер просто став на сторону сильного. А Росію можна пнути ногою, бо вона вже остаточно перетворилася на піддану Китаю територію і на прохача. Вона вже навіть з нікчемною Північною Кореєю розвиває особливі партнерські стосунки — з де факто комуністичною державою, яка живе на гуманітарні подачки від західного світу. Іще трохи і путін, замість руского міра, візьме на озброєння “лучі чучхе”.
Юрій ЛУКАНОВ
І його заяви від початку липня і недавня про те, що Україна має стати членом НАТО дуже показові. Нагадаю, що ще перед приходом Дональда Трампа до влади у США Кісінджер просував ідею обміняти виведення військ з Донбасу на неформальне визнання Криму російським. Він спершу ніби непрямо пропагував її, а потім став говорити відкритим текстом.
Оскільки Трамп під час виборів упоров нісенітницю про те, що народ Криму сам хотів до Росії, то в Україні його ненавиділи і чекали, що він, прийшовши до влади, здасть Україну. Мало того, він зустрічався з Кісінджером у Білому домі і після того ходили чутки, що людину від Кісінджера призначать послом у Москві для реалізації ідей Кісінджера. Але наші побоювання виявилися марними. Цього не сталося.
Тим не менше, Кісінджер продовжував виголошувати якісь проросійські ідеї. Він видав щось таке навіть у Давосі — ми пам’ятаємо наше загальне обурення цими словами. З усього цього зрозуміло, що цей важковаговик і політиці я би сказав не стільки проросійський. Скільки на боці сили.
Такий різкий його розворот на 180 градусів свідчить про те, що Україна таки стала силою. Вона розвіяла міф про свою слабкість. Про те, що вона недодержава і розвалиться на шматки за перших же ударів. Вона розвіяла міф про те непереможну російську армію.
А Кісінджер просто став на сторону сильного. А Росію можна пнути ногою, бо вона вже остаточно перетворилася на піддану Китаю територію і на прохача. Вона вже навіть з нікчемною Північною Кореєю розвиває особливі партнерські стосунки — з де факто комуністичною державою, яка живе на гуманітарні подачки від західного світу. Іще трохи і путін, замість руского міра, візьме на озброєння “лучі чучхе”.
Юрій ЛУКАНОВ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |