Історичний музей Чернігова як радянський міф! Ні слова про АТО!
Усе своє розчарування я написала у книзі відгуків та висловила співробітникам музею. Почитайте і ви.
Історичний музей у Чернігові – це старовинний і “найвідоміший” український музей, що утворився у 1896 році. Неймовірно пишний лісами край, щедрий як на археологічні пам’ятки, так і на пам’ятки періоду нової та новітньої доби, опинився на темних полицях не просто давнього, а застарілого музею, до якого не люблять ходити діти, але обожнюють приходити старші люди, яким хочеться поностальгувати за країною, якої вже нема.
Ми прийшли у вихідний день – неділю, а в історичному музеї нікого нема… Хлопці не запрошують дівчат сюди на побачення як у нашому Національному музеї історії України, друзі не приводять сюди гостей міста.
Тут не зовсім привітні тьоті та бабусі, які висловлюють обурення, якщо ти хочеш повернутися у попередню залу, адже їм знову доводиться вмикати ті нещасті три лампочки. Втім, дуже кумедна пані адміністратор, але російськомовна (почувши українську, навіть не перейшла на неї). Працює у державній установі, на хвильку. Ми вже не сварилися, для мене особисто мовне питання перейшло на інші площини. Навернення до рідної має проходити або лагідно або вже під загрозою літаючих снарядів над головою, які направляють на твою оселі дійсно носителі цієї мови.
Анотації у всіх залах – російською та українською, чомусь англійської нема, тобто іноземців з заходу та з-за океану тут не чекають, орієнтуються тільки на сусідів зі сходу?
Мені сподобалися, попри жахливі зали і злих наглядачок, експозиція давнього періоду, козацтва (хоча і там не без статуетки Хмельницького, під яким написано великими “Расія”), неймовірна колекція і представлення Чернігова ХІХ століття. Але далі було гірше…
Якщо Українську революцію хоч як-не-як куцо і малозрозуміло для незнаючих цих сторінок історії відтворили фотографіями (до речі, без згадок про селянські рухи), то 20-30ті роки – повний провал. Прапори та агітаційні плакати висять не з метою викриття режиму, який готувався до світової революції та виявлення і ліквідації інтелігенції, а як речі, що схвалюють більшовицький режим разом із індустріалізацією та колективізацією.
Голодомор. Бідно представлений у кутку, без цифр загиблих, без згадки, що це геноцид Кремля. Просто був голод.
Репресії показані у вітрині фотографіями з розкопок групи “Меморіал”, знову таки без опису причин подібних подій, без кількості жертв і т.д. Зате відтворена кімнатка слідчого. Така затишна із чайком і друкарською машинкою.
Далі був повний треш! ІІ світова війна, а точніше Велика Вітчизняна. Дивіться фото. Це не представлення війни такої як вона була, це пропагандистська зала “переможців” із георгівськими стрічками та “9 мая”, написами “дружби народів і “миру”, перемога над “фашистською Німеччиною”. Це ж не страшно, що до середини 50-х років українці воювали на терені Західної України проти червоного режиму, відбувалися повстання у Будапешті та Празі, народи відчували себе поневоленими союзом. Але про це не чули у музеї Чернігова, у них ще досі живе радянський міф. Я мовчу про мережу ОУН та вихідців-українців з Чернігівщини, що воювали в УПА – як от Галина Кузьменко.
Далі пафосне повоєння. Про дисидентів – нуль. Одне фото Левка Лук’яненка, бо він із Чернігівщини. І все. Зате є ансамбль Вірського, хор Вірьовки – уся шароварщина присутня.
Акт проголошення Незалежності і Народний Рух у період перебудови – нуль.
Тепер усі ті, хто не погодиться зі мною вище. Добиваю. Про Майдан вітрина є. Місця відведено стільки ж як і пиву “Чернігівське” і консервації “Ніжин”. Загиблі під час революції: два міліціонери з Чернігова, що “забезпечували порядок на вулицях міста Київ”.
Експозиція, присвячена теперішній війні з Росією – ВІДСУТНЯ. Хоча чимало хлопців-уродженців цього краю віддали своє життя та здоров’я в ім’я боротьби за цілісність України.
Чернігів, ви зона загрози як зі сходу так із півночі! Як можна так не поважати власну історію, мову, культуру? Ви перші, хто має ширити українську пропаганду, саме так -пропаганду, бо без неї ви і всі ми разом програємо інформаційну війну з Росією. Ви вже на межі русифікації і є легкою здобиччю для окупанта.-пише sekundaua.
Вчетверте у цих краях – враження неоднозначне. Краєзнавчий музей здивував. Одна співробітниця музею сказала, що наступного року мають змінити експозицію ІІ світової, втім про теперішню війну із Росією, на їх думку, досить виставки у музеї бойової слави.
Отаке.
Марина МІРЗАЄВА
Музеї України
Історичний музей у Чернігові – це старовинний і “найвідоміший” український музей, що утворився у 1896 році. Неймовірно пишний лісами край, щедрий як на археологічні пам’ятки, так і на пам’ятки періоду нової та новітньої доби, опинився на темних полицях не просто давнього, а застарілого музею, до якого не люблять ходити діти, але обожнюють приходити старші люди, яким хочеться поностальгувати за країною, якої вже нема.
Ми прийшли у вихідний день – неділю, а в історичному музеї нікого нема… Хлопці не запрошують дівчат сюди на побачення як у нашому Національному музеї історії України, друзі не приводять сюди гостей міста.
Тут не зовсім привітні тьоті та бабусі, які висловлюють обурення, якщо ти хочеш повернутися у попередню залу, адже їм знову доводиться вмикати ті нещасті три лампочки. Втім, дуже кумедна пані адміністратор, але російськомовна (почувши українську, навіть не перейшла на неї). Працює у державній установі, на хвильку. Ми вже не сварилися, для мене особисто мовне питання перейшло на інші площини. Навернення до рідної має проходити або лагідно або вже під загрозою літаючих снарядів над головою, які направляють на твою оселі дійсно носителі цієї мови.
Анотації у всіх залах – російською та українською, чомусь англійської нема, тобто іноземців з заходу та з-за океану тут не чекають, орієнтуються тільки на сусідів зі сходу?
Мені сподобалися, попри жахливі зали і злих наглядачок, експозиція давнього періоду, козацтва (хоча і там не без статуетки Хмельницького, під яким написано великими “Расія”), неймовірна колекція і представлення Чернігова ХІХ століття. Але далі було гірше…
Якщо Українську революцію хоч як-не-як куцо і малозрозуміло для незнаючих цих сторінок історії відтворили фотографіями (до речі, без згадок про селянські рухи), то 20-30ті роки – повний провал. Прапори та агітаційні плакати висять не з метою викриття режиму, який готувався до світової революції та виявлення і ліквідації інтелігенції, а як речі, що схвалюють більшовицький режим разом із індустріалізацією та колективізацією.
Голодомор. Бідно представлений у кутку, без цифр загиблих, без згадки, що це геноцид Кремля. Просто був голод.
Репресії показані у вітрині фотографіями з розкопок групи “Меморіал”, знову таки без опису причин подібних подій, без кількості жертв і т.д. Зате відтворена кімнатка слідчого. Така затишна із чайком і друкарською машинкою.
Далі був повний треш! ІІ світова війна, а точніше Велика Вітчизняна. Дивіться фото. Це не представлення війни такої як вона була, це пропагандистська зала “переможців” із георгівськими стрічками та “9 мая”, написами “дружби народів і “миру”, перемога над “фашистською Німеччиною”. Це ж не страшно, що до середини 50-х років українці воювали на терені Західної України проти червоного режиму, відбувалися повстання у Будапешті та Празі, народи відчували себе поневоленими союзом. Але про це не чули у музеї Чернігова, у них ще досі живе радянський міф. Я мовчу про мережу ОУН та вихідців-українців з Чернігівщини, що воювали в УПА – як от Галина Кузьменко.
Далі пафосне повоєння. Про дисидентів – нуль. Одне фото Левка Лук’яненка, бо він із Чернігівщини. І все. Зате є ансамбль Вірського, хор Вірьовки – уся шароварщина присутня.
Акт проголошення Незалежності і Народний Рух у період перебудови – нуль.
Тепер усі ті, хто не погодиться зі мною вище. Добиваю. Про Майдан вітрина є. Місця відведено стільки ж як і пиву “Чернігівське” і консервації “Ніжин”. Загиблі під час революції: два міліціонери з Чернігова, що “забезпечували порядок на вулицях міста Київ”.
Експозиція, присвячена теперішній війні з Росією – ВІДСУТНЯ. Хоча чимало хлопців-уродженців цього краю віддали своє життя та здоров’я в ім’я боротьби за цілісність України.
Чернігів, ви зона загрози як зі сходу так із півночі! Як можна так не поважати власну історію, мову, культуру? Ви перші, хто має ширити українську пропаганду, саме так -пропаганду, бо без неї ви і всі ми разом програємо інформаційну війну з Росією. Ви вже на межі русифікації і є легкою здобиччю для окупанта.-пише sekundaua.
Вчетверте у цих краях – враження неоднозначне. Краєзнавчий музей здивував. Одна співробітниця музею сказала, що наступного року мають змінити експозицію ІІ світової, втім про теперішню війну із Росією, на їх думку, досить виставки у музеї бойової слави.
Отаке.
Марина МІРЗАЄВА
Музеї України
| Читайте також |
| Коментарі (0) |