Інсульт долає настоянка дурману

Настоянка дурману інсульт подолає, судини почистить, інфаркт відведе…
«Ця настоянка розчиняє холестерин і очищає судини. Розчиняє згустки крові, які залишаються після інсульту в корі головного мозку, де лопнули судини. Очищаючи серцеві судини, підсилює приплив крові до серця і, як наслідок, кисню. В результаті серцевий м’яз, отримуючи достатнє «харчування» та постачання кисню, перестає боліти, проходить ішемія серця. Хто пролікувався цією настоянкою і проводить профілактичні курси, той на 99 відсотків застрахований від інфаркту... Під час лікування (один місяць) настоянкою з дурману не можна пити спиртного, а тим, хто втрачав мову після інсульту, цієї заборони потрібно дотримуватись особливо суворо».
Так у своєму рецепті зазначає травознай із села Анисів, що на Чернігівщині, Іван Федусь.

Ревенем та салатом сьогодні вже нікого не здивуєш — багато хто ці їстівні рослини вирощує на своїх грядках. І про цілющі властивості рослин, і кулінарні та лікувальні рецепти щотижня друкує на своїх сторінках чернігівська обласна газета "Біла хата". Але все ж таки знань у пересічних людей не так багато. Багато хто, приміром, так і не знає, для чого, наприклад, отой ревінь? А от Іван Степанович Федусь із с. Анисів Чернігівського району, коли я запитав у нього про цей зелений довгов’язий кущ, розповів, що ревінь містить у собі цукристі сполуки, органічні кислоти (яблучну, лимонну, щавлеву, янтарну), солі калію, кальцію, фосфору, магнію, різні вітаміни, каротин.

Іван Степанович, який віддав вивченню рослин близько сорока років і за цей час зібрав більше 18 тисяч усіляких рецептів, розповідає, що завдяки наявності в ревеню дубильних речовин у людини поліпшується апетит, збуджується діяльність шлунка й кишок, він має в'яжучу та антисептичну дію. Органічні кислоти молодих черешків надають листю ревеню приємний кислуватий смак. Вітаміни та мінеральні солі, що містяться в них, сприяють регуляції кровообігу й водно-сольового балансу в організмі. Однак, коли листя старіє, в ньому накопичується щавлева кислота, а це шкідливо для організму.

Ревінь особливо ефективний у лікуванні дитячих хвороб. У малих дозах його дають як жовчогінний засіб при захворюваннях печінки і жовчного міхура. Дуже часто ці препарати призначають і хворим середнього віку (вони діють ніжно, не послаблюють апетиту й не порушують травлення). Однак тривале застосування препаратів з ревеню послаблює вплив їх на організм.

Для поліпшення смаку травознай рекомендує до соку з ревеню додавати 25—30 % соку суниці, малини або порічок та цукор (за смаком). Банки чи пляшки місткістю 0,5 л стерилізують 15 хвилин.

Ревінь можна споживати ранньої весни, тільки-но зійде сніг. Використовують переважно червоно-зелені черешки. Молоде листя беруть на голубці, з них варять весною зелений борщ, суп. З ревеню готують також різноманітні киселі, муси, компоти, варення тощо, його можна заготовляти на зиму, консервувати, варити з нього джем, мармелад, цукати. Сік цієї рослини прекрасно тамує спрагу.

«Звідки ви про це знаєте?» — запитав я в Івана Степановича, на що він відповів: «От давайте підемо зі мною — я вам щось покажу».

У хаті військовий пенсіонер показав мені своєрідну енциклопедію, подібної я ще ніколи не бачив. Вона заввишки 15 сантиметрів, вага — 13 кілограмів. Це саморобний витвір на кшталт бази даних, де швидко можна знайти рецепт або практичну пораду майже від усіх хвороб. Створенню такої енциклопедії Іван Степанович присвятив не один рік. А тому на його присадибній ділянці зеленіють лікувальні рослини, деякі навіть дуже рідкісні. «Он зі Львова приїжджали сюди за насінням синюхи, коли прочитали про деякі рослини, що ростуть у мене, — розповідає знавець рослинного світу, — так я, зваживши на те, що таку далеку дорогу гості подолали, відкопав їм і корінець цієї рослини».

— Якщо їхали до вас аж зі Львова, то, мабуть, ця рослина має цінну властивість? — запитав я в Івана Степановича.
— Звичайно. Синюха практично в Україні не росте. Здебільшого вона з’являється у Сибіру. Там її збирають і заготовляють. Цвіте вона в червні–липні, а плоди достигають аж наприкінці серпня–початку вересня. Корені викопують із землі, коротко обрізують усі надземні частини і швидко обмивають холодною водою. Товсті кореневища розрізають вздовж.

Сушать на вільному повітрі або в приміщенні, що добре провітрюється. Запах синюхи дуже слабкий. На смак вона гіркувата. Корені синюхи містять корисні мікроелементи, органічні кислоти, ефірну і жирну олію, крохмаль. У народній медицині синюху використовують разом з валеріановим коренем як заспокійливий і протисудомний засіб при епілепсії і безсонні. Також вживають синюху у вигляді спиртового настою і як добре відхаркувальний засіб. Отже, вона має ефективну дію при бронхіті і туберкульозі. А витяжки з коренів синюхи у 8—10 разів активніші, ніж валеріани. Препарати синюхи призначають у випадку різних психічних і нервових хвороб. Дуже ефективні настої суміші синюхи при виразковій хворобі шлунка.

В одній із всеукраїнських газет Іван Федусь поділився з читачами деякими рецептами, після чого протягом місяця йому надійшло близько 700 листів з різних куточків України. Деяким читачам відіслав на їхнє прохання насіння або інші частинки рослин для виготовлення рецептів, а також самі настої. Цікаво, що є кілька листів, у яких читачі після лікувального періоду щиро дякували Івану Степановичу за допомогу. Наприклад, настоянка із дурману допомогла багатьом людям після інсульту, в період терапії для запобігання рецидиву цієї тяжкої хвороби.

В «арсеналі» травозная є всілякі настоянки: з чорнобривців — від розладу шлунка та очних хвороб, волоського горіху проти виразки шлунка, ехінацеї пурпурової — для підвищення імунітету, каштана, що прочищає кровоносні судини, оману («девясил» — російська назва) та материнки — задля лікування нервових та серцевих хвороб і багато-багато іншого зілля.

Бажаючі можуть написати листа Івану Федусю на адресу: вул. Першотравнева, 6, с. Анисів, Чернігівський район, Чернігівська область, 15560.

Гостював у травозная
Сергій КОРДИК