Горобина ніч

За вікном прогелготіли гуси,
Раптом злий, вже не гусиний клич.
Я міцніш горнуся до бабусі
І вслухаюсь в горобину ніч.
Дощ прибіг і тарабанить в шибку,
Наче крила невідомих птиць.
І, здається, прямо на долівку
Хтось букет розсипав блискавиць.
А громи десь близько лютували,
Мо’ на мітлах позлітали з хмар.
Баба тільки охкала й зітхала:
– Знов нечисті лізуть у димар.
Хтось ходив по вже розмоклій призьбі,
Хтось кричав сполохано, як сич.
Лише горобці сміялись в стрісі,
Це ж бо їхня горобина ніч.
Ще було до ранку півдороги,
Темінь лише гусла, як смола.
Баба тихо помолилась Богу
Й мене в сон з собою повела.
12.06.2025р.

Микола БУДЛЯНСЬКИЙ