Передноворічний спогад

Присів спочити старенький місяць,
Де змерзлий обрій зігнувсь в дугу.
А вітер зорі, мов глину, місить
В ще молодому пухкім снігу.
Нарешті зимно. Мороз до шибки
Припав щокою (Було ж колись…)
Димар схололий, зітхнувши хрипко,
Потягся димом в небесну вись.
То баба піч затопила. Ранок
Ось-ось змахне пелену з повік.
Так світло в світі, так гарно стане,
Бо ж на порозі вже Новий рік.
Усе доокіл в чеканні свята –
Міста і села, ліси й поля…
Хоч снігу й жменька, та мрій багато.
…Дитяча казка і сивий я.

Микола БУДЛЯНСЬКИЙ