Довженка визнали в Дамаску, але не в Києві

25 листопада минуло 53 роки, як перестало битися серце геніального режисера і сценариста, основоположника українського поетичного кіно, видатного письменника і публіциста, автора „Зачарованої Десни” Олександра Довженка.

На жаль, невиконаним залишається Указ Президента України від 24 листопада 2006 року „Про вшанування пам ’ яті Олександра Довженка”, виданий напередодні чергової пам ’ ятної дати.

Без уваги залишається ініціатива Сосницької районної ради щодо присвоєння звання Героя України Олександрові Довженку (посмертно).

Не дочекавшись відповіді з облдержадміністрації, районна рада звернулась із запитом до облдержадміністрації, звідки отримала повідомлення: „Комісією з призначення державних нагород обласної державної адміністрації прийнято позитивне рішення. В даний час документи щодо нагородження митця перебувають на розгляді у керівництва обласної державної адміністрації”.

Перебування документів на розгляді керівництва обласної державної адміністрації більше трьох місяців — ніщо порівняно з часом, що минув від дня смерті Олександра Петровича, а тому всі ініціатори присвоєння — депутати районної ради, земляки, шанувальники генія — України ХХ століття — набралися терпіння.

Останні три роки в плані вшанування пам’яті Олександра Довженка з’ явився й позитив. За ініціативи наших сусідів-сумчан з 16 липня 2008 року Глухівський державний педагогічний університет носить ім’я Олександра Довженка, який у 1911 — 1914 роках навчався в Глухівському вчительському інституті. Указом від 2 жовтня 2009 року Президент України надав університету статус національного. У владних коридорах КМДА вирішується питання щодо розміщення в Києві скульптурної композиції „Мотор” скульптора Володимира Щура, яка увічнює пам’ять кінорежисера Олександра Довженка і оператора Данила Демуцького. З’явилися нові книги довженкознавців.

Торік за фінансової підтримки нашого земляка з Москви, прилучанина Юрія Коптєва було знято художньо-публіцистичний фільм „Довженко починається, або Сашко-реформатор”, де розповідається про перші кроки Олександра Довженка в кінематографі, які не були відомими широкому загалу.

За сценарієм Сергія Тримбача фільм зняли режисер Василь Домбровський, кінооператор-постановник Євген Калін, оператор Олексій Калін, постановники Євген Пітенін, Ігор Беляк.

Член Національної спілки кінематографістів України, прилучанин Євген Калін доклав багато старань, щоб про Олександра Довженка дізнавалися якомога більше людей у світі, тому свою кінострічку вже презентував на кількох міжнародних кінофестивалях. У його найближчих планах — покази фільму в Мінську, Санкт-Петербурзі.

На міжнародному кінофестивалі, що недавно проходив у Дамаску, фільм отримав золоту нагороду.

Мабуть, не в останню чергу причиною такого успіху є головна операторська стратегія Євгена Каліна – зняти кіно про свого земляка Олександра Довженка періоду німого кіно. Звідси й аскетизм: чорно-біла плівка, небагатослівність субтитрів, виразна міміка акторів, закадрова фортепіанна музика. І, звісно, гумор – від ґеґів із виразним чаплінівським присмаком до веселої ліричності самого Довженка.

Зрештою, мова про найсвітліший і найпіднесеніший період у житті майстра. Час, який можна назвати періодом великих сподівань і великої романтики, а простіше – молодість.

Олексій ОРЄХОВИЧ,

член ради товариства „Чернігівське земляцтво”,
керівник Сосницького відділення