До зустрічі!
Я помітив: кожен рік, що минає, називають важким. Але 2010-й дійсно був трудним -- досить згадати хоча б немилосердну спеку і вибори Президента. Таким же він був і для «Сіверщини» -- скажу чесно: ми ледве вижили. Причин багато : важко чекати благополучного життя незалежній газеті, якщо самашедшим (за виразом нового роману Ліни Костенко) є життя суспільства. Проте Бог не без милості, козак не без щастя і «Сіверщина» виходить.
Тож дякую читачам --і особливо тим, що відгукнулися і пожертвами, і листами. Олександр Дудко з Сядриного Корюківського району пише:» «Сіверщино», твердо вірю : вистоїш!!!» Особливо «у корупційному двобої». І газета «йде наперекір бедламу і брехні». Стараємось.
Надія Пуствогар з Носівки розповідає як вижила сама:» Я вибрала життя. А допомогли мені люди, які метою свого життя вибрали любов, доброту -- це лікар-письменник Валерій Синельникове і наш земляк Володимир Мегре із книжками про «Анастасію».
Давно з нашою газетою Маргарита Скорінець з Варви -- особливо їй до вподоби репортажі Олександра Волощука:» Ми ходили з ним одними дорогами, але з різницею в 70 років» (мова йде про його подорожі Сибіром та далеким Сходом. Маргарита Степанівна народилася в Комсомольську-на Амурі, а потім життя закинуло в Архангельську область, на Печору і у Воркуту. У 5 років наша авторка бігала понад обривами Північної Двіни, де мандрував наш спецкор. Хвалить авторка листа і мої дорожні замітки з Америки.
А ось Микола Бойко з Дмитрівки Бахмацького району однією з причин занепаду газети бачить те, що її «добряче причипурили». Що ж, 80-річний автор листа має право на таку думку, але я вдячний йому, що він і надалі продовжив передплату. А ще не подобаються Миколі Федоровичу слова з епіграфа, бо вони, мовляв, з Давидових псалмів -- дозвольте уточнити, що епіграф газети, перш за все, з поезії Тараса Шевченка. Ще автор не може пробачити Віталію Шевченку його статті про загибель Чорновола -- тоді, мовляв, і відкинулись від газети рухівці.
Випадково дізнався про «Сіверщину» Микола Бесіда зі Світличного Варвинського району і став постійним передплатником він зве нас, працівників редакції, друзями і однодумцями. Спасибі! І, до речі, цитує той-таки епіграф газети, бажаючи, щоб злі загинули разом зі своїми ділами. Ваші слова, Миколо Никифоровичу, та Богу у вуха!
Дорогі наші! Хай Новий рік буде благішим для України і для кожного з вас! Тримаймося і переможемо!
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |