Депресія
Років навіть ще 5 тому я навіть сміявся з деяких своїх старших колег, що всерйоз говорили про депресію. Життя таке цікаве, а вони ниють… ...Опозиціонери у Верховній Раді заблокували президію, вимагаючи дотримання особистого голосування кожним депутатом. «УДАР» прийшов у партійних регланах, «свободівці» — без піджаків і краваток, тобто готовими до бійок. «Батьківщина» намагалася вигнати із залу своїх рідних «тушок» Табалових.
Ну, це хоч весело. Але ж більшість іншої інформації викликає лише негативні емоції: в Городнянському районі (та й хіба тільки там?) закриваються фельдшерсько-акушерські пункти, і лікар, завідувач поліклініки Чернігівського радіологічного центру Іван Осадців похмуро жартує: «Та вже постріляли б тих людей чи що?»
Телевізор і дві провідні (за штучно нагнаним тиражем) чернігівські газети краще не розгортати — вбивства, смерті алкоголіків на пожежі, смерть жінки в пологовому… Традиційно для чорної газети дійшли вже й до цинічного порушення всіх табу: називають прізвище жінки та її медичний страшний діагноз.
У всеукраїнській політиці також без просвітку — Голова Верховної Ради Володимир Рибак з висоти вже свого віку чесно каже про бютівську опозицію і самого себе: «Вони такі чесні, як я бідний». Юля і Юра сидять, і методично знищуються, суспільство втомилося за них переживати, не кажучи про протести.
Плюс затримки із зарплатами — цього року вони почалися вже в січні, чого давно не було. Плюс скорочення — за неофіційною інформацією, яку не хочуть оприлюднювати, тільки за січень і тільки у Чернігові безробітними зареєструвалися 500 чоловіків і жінок. Це при тому, що звільнені «за власним бажанням» на біржі не реєструються.
Добре, нагнітати не буду, але один знайомий журналіст каже: «Сайти «Високого Валу» і «Сіверщини» не відкриваю, щоб не шкодити своєму здоров’ю!» Мова знову ж таки про те саме — надмір негативної інформації, хоча ми наче й намагаємося врівноважувати її…
А я знову згадав розповідь єпископа Мефодія, серед сповідників якого був ліванський студент-християнин. Він полюбив нашу дівчину, поїхав до її батьків і застав, як мати дівчини гамселила п’яного батька. Після побаченого студент каже єпископу: «Я зрозумів, чому українці бідні, хоча мають стільки природних багатств, а ми в Лівані — тільки каміння. Ви не любите один одного!»
Точний присуд. Тож залишається мені побажати вам усім, шановні читачі, любові — до близьких і рідних, до своєї землі, до свого села чи міста, до своєї роботи, зрештою до самих себе. Бо як же ми полюбимо світ, якщо не любимо самих себе?
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |