Де той середній клас?
Середнім класом звуть людей, що є самозабепеченими, відносно незалежними економічно. Як правило, такі люди дбають про чистотму біля свого будинку чи в під’їзді, не чекаючи прибиральників із жеку, або й відмовляючись від них зовсім (не платячи, звісно, нічого на проїдання комунальницькому чиновництву). Правильно голосують – за тих, хто дбає про громаду і державу, а не про свої кишені. Зрештою, читають вітчизняні книжки (обов’язково читають, бо тільки багатії не читають та дуже бідні люди), дивляться вітчизняні телепередачі, купують вітчизняні товари… відтак, за визначенням, є патріотами своєї держави. Чи є такий клас в Україні?
«Органами державної статистики проведено опитування домогосподарств, які приймають участь у вибірковому обстеженні умов їх життя. Метою дослідження були питання самоідентифікації з середнім классом», -- повідомляє прес- служба обласного управління статистики.
Для дослідження критеріїв визначення середнього класу, як основи стабільного розвитку суспільства, домогосподарствам було запропоновано визначити розмір середньодушового грошового доходу, який, за їх думкою, відповідає майновому становищу середнього класу.
Незалежно від типу домогосподарства найбільша частка опитаних (58,2%) вказали дохід понад 5000 грн., 22,1% домогосподарств – від 4500–5000 грн. на місяць. Наступним за ступенем поширення був дохід у розмірі 3500–4000 грн., який був указаний кожним одинадцятим домогосподарством.
На питання, яка сума грошей необхідна в середньому кожній особі на місяць, щоб не відчувати себе бідними, найбільша частка домогосподарств (56%) указала дохід у розмірі понад 2700 грн. Наступним за ступенем поширення був дохід у розмірі 1900–2300 грн., який зазначило кожне п’яте домогосподарство, а кожне сьоме – 2300–2700 грн.
Слід зазначити, що критерії сільських жителів значно нижчі, ніж міських.
Чи можна цих людей назвати класом? Безумовно, ні і не тільки через мою нелюбов до класового поділу суспільства. А тому, що в них нема спільних інтересів. Крім виживання. Та й зрештою, безбідність у 2700 – дуже вже скромна потреба. Така, щоб тільки на харчі. Що казати про кіно, книжку, відпочинок на морі тощо?!
Нема спільних точок – наші так звані середняки дивляться неукраїнське телебачення, читають неукраїнські газети (і практично не читають книжок, а тим паче українських), не ходять до української церкви (хоча б через те, що давить на всіх московська). Відповідно і голосують.
Василь ЧЕПУРНИЙ
| Читайте також |
| Коментарі (0) |