Великопісне
У Страсний Четвер церква співає: «Сьогодні Іуда покидає Учителя…» і навіть журиться за душу його. Це і є християнство. І тут же іудеї, які кричали римському наміснику Пілату «Розіпни Його!», у преторію не ввійшли, щоб не оскоромитися перед Пасхою, а невинного кров пролити — можна. Це іудейство. Роздумавшись, Іуда повертає 30 срібняків і каже, що його обдурили. А іудейські первосвященики: «Що нам до того?!» Узяти ті гроші на храм погидували. І — ніякого співчуття до людини, яку самі ж і звели. Це теж іудейство.
\\\
Блок писав: «Я не пойду к пасхальной заутрене к Исакию, потому что не могу различить, что блестит: солдатская каска или икона, что болтается — жандармская епитрахиль или поповская нагайка. Всё это мне до крови отвратительно». Знаменно, що він плутає місцями єпитрахиль і нагайку! Це щодо символів російського православ’я…
Але це не виправдовує самого Блока, як і інших інтелігентів, що відкинули себе від Церкви і від Христа. Невипадково Блок жив із дружиною зовсім без статевого життя, і вона мусила грішити, «соблазнительными позами», думаю, діло не завершувалось. Блок не пішов до церкви, зате пішов за Антихристом у революцію: «В белом венчике из роз, впереди — Иисус Христос». На чолі бандитів-революціонерів. Недарма комуністи тримали цього блоківського «Ісуса» у шкільній програмі.
\\\
Патріарх Філарет розповів після освячення храму в Озерному на Козелеччині, що, виявляється, московського патріарха Алєксія II знайшли, коли помер, голим і в калюжі крові: «Це знак, що ходив він кривими стежками!»
Патріарх думає, що Сталін, можливо, перед смертю встиг покаятися, а Лєнін — ні. «Лєнін — єврей, але охрещений. Молодим він викинув хреста в нужник. А коли хворів перед смертю, то так кричав, що із Горок було чути в сусідньому селі…».
\\\
Молився у церкві святих князя Михайла і боярина його Федора — до причастя 41 людина. Чомусь аж пробило, як отець Олег Сіренко традиційно виголошував єктенію «за князів і гетьманів українських», а в храмі стояв козак з оселедцем.
\\\
Торік цілу великодню ніч летіли гуси — їхній діловий перегук стояв по краях неба. Летіли до часу Воскресіння Христового. «Гуси летять, як летіли над Руссю» (Леонід Талалай).
\\\
Був з єпископом на посвяченні хреста над новітнім печерним храмом преподобних отців києво-печерських біля Дробишева під Новгородом-Сіверським. Виявляється, отець В’ячеслав, що його вирив, малим приходив у Комань на козацький цвинтар, де ми походом «Козацькими шляхами» «сослужили Службу Божу, здригнувся Комань» (Надія Галковська). Тепер він — благочинний Київського патріархату. Виходить, недаремно ми походами ходили…
\\\
Мироточить у Всіхсвятському храмі Ніжина ікона Божої Матері «Всіх скорботних радість». Каже отець Сергій Чечин: «Приїхали діти з парафії на Троєщині, від отця Івана, з яким я учився. І чогось так розхвилювався, що й кажу: «Не можна дітей без подарунків відпускати! Хто старший?» Ікону — в рушник і йому в руки. Телефоную отцю Івану: «Зустрічай! Діти ікону везуть!» Той бігом батькам дітей подзвонив — збіглося народу, як на храм! А ікона мироточить і благоухає!»
А ще у Всіхсвятській церкві під час молебню з одержимого вийшов біс зі словами «Не можу більше боротися!»
Василь ЧЕПУРНИЙ
Повністю "Колонка редактора" друкується майже в кожному номері газети "Сіверщина", яку можна передплатити по всій Україні.
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
