День народження

або Мої думки наче пазли середньостатистичного життя: ось іще один рік минув...

...Кілька днів тому прочитала новину: курчатовському атомному реакторові виповнилося 70 років. Про що думає жінка, яка на два роки старша від радянського реактора?! Правда ж, гарний жарт? Не такий вже й жарт, якщо врахувати шалене, строкате, немилосердне прискорення, з яким живу в дарованому мені відрізкові часу: щойно мимо нашого двору їхали зі степу на гарбі, запряженій волами, співучі краснянські молодиці, а тут-- "Гагарін в космос полетів!" (зауважте, що це лише деталі, а не синдром совка. Слава богу, зачата батьками в любові, а не в комунізмі). Ростеш-вчишся-живеш "як всі", але саме ти- тут і тепер- живеш! Радість і сміх - моє світовідчуття.

Плач- плата за цю дещо легковажну позицію. З віком людина переконується: життя триває в слові. Перестаєш жити, а любов і слово- не перестають.Якщо в твоїй душі добро, світ відгукується тисячоусто...

Я вдячна долі за все, визначене і сповнене Господом. Дякую за український рід і родину.За людей, посланих мені на моєму шляху. Вдячна за природну натуру, обдарування, яке називаю покликанням, коло пізнання та коло спілкування. Сподіваюся, що мої кола складаються у висхідну спіраль: що не кажіть, а коли та мить настане, хочеться спурхнути легко, як пташка. Я знаю, що мене багато б друзів привітало, якби були живі. Царствуйте, рідні!

Я поки що тут.І сподіваюся за рік-ще на рік.Україна. Я тут, в колі родини і вас усіх, кого люблю. Будьмо!

Любов ГОЛОТА