Протягом року Чернігівська міська екологічна асоціація «Зелений світ» за підтримки дитячої організації ООН — ЮНІСЕФ здійснювала цікавий проект «Допомога обласній державній адміністрації в ліквідації йодного дефіциту в Чернігівській області». І ось в офісі організації пройшов «круглий стіл», на якому було підбито підсумки проекту.
Тут зібралися науковці, медики, громадські діячі, журналісти. Мова йшла про профілактику захворювань і патологічних станів, викликаних дефіцитом йоду в організмі людини, а також про обізнаність населення Чернігівщини щодо цієї проблеми. Адже суть проекту була насамперед просвітницька, роз’яснювальна. Також проводився контроль за наявністю в торгівлі йодованої солі, основного джерела подолання йодного дефіциту. Втім, первинною є роз’яснювальна робота. Буде попит на таку сіль, будемо завозити вдосталь — так заявляють у торгівлі. І йодованої солі в Україні вистачає, її виробляють у нас кілька комбінатів. Так що головне —попит, а він виникає від розуміння проблеми. Щодо серйозності проблеми, то ось деякі дані, озвучені на «круглому столі» вченими. Дефіцит йоду вважається серйозною медико-соціальною проблемою в багатьох країнах світу. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, патологічні стани, викликані дефіцитом йоду, посідають третє місце в списку 38 найбільш поширених неінфекційних захворювань людини. Третина населення Землі входить до так званої групи ризику та є потенційним об’єктом для розвитку йододефіцитних захворювань. Більш ніж для 1,5 млрд людей існує підвищений ризик патологічних станів, 655 млн осіб страждають ендемічним зобом, у 43 млн — виражена розумова відсталість. В основі проблеми — йододефіцит. Він безпосередньо пов’язаний із харчуванням населення. Добова норма йоду має надходити з продуктами та питною водою щодня.
Ось такий вердикт науки. Що ж на заваді подоланню дефіциту йоду в організмі людей, де цього елементу недостатньо і його треба поповнювати? Називалися дві основні проблеми. Перша — відсутність нормативно-правової бази для створення державної системи масової йодної профілактики. Друга — низький рівень інформованості населення та й медичних працівників з питань йодного дефіциту. Щодо законодавства, то ставився приклад десятків країн, де законами введено обов’язкове йодування солі. У нас до цього ще далеко. Тому основний акцент — на роз’яснення.
Що тут заважає? Треба визнати, що люди насторожено ставляться до всіляких добавок до продуктів. Їх можна зрозуміти: надто багато додається такого сумнівного, щодо якого наука точно не встановила, шкідливі ці фарбники, консерванти і таке інше, чи ні. Але стосовно йодування солі, запевняють учені, медики, тут усе простіше. Урешті-решт, і саму сіль можна ж назвати штучною добавкою до харчування, однак людство вживає її тисячі років, між тим, це один з найнеобхідніших продуктів. Згадаймо хімічну формулу кухонної солі: натрій-хлор. Тобто давно встановлено, що в організмі людини не вистачає якраз оцих двох елементів, і їх треба вводити з їжею. Але ж так само не вистачає ще одного елементу —йоду. От і знайдено найпростіший спосіб його поповнення — йодування солі. Іншими словами, ми маємо продукт з доволі простою формулою: натрій-хлор-йод.
А ще ми маємо говорити про особливість нашої Чернігівської області. Чому?
«Тому що Чернігівщина належить до регіону особливого ризику розвитку йододефіцитних захворювань, — говорить голова асоціації «Зелений світ» лікар Іван Осадців. — За даними обласного управління охорони здоров’я, 2009 року в області на диспансерному обліку перебувало майже 57 тисяч осіб, в яких виявлені хвороби щитоподібної залози».
Керівник проекту лікар Олег Осадців (до речі, син І. Осадціва) познайомив із результатами проведення проекту. Відповідно до результатів соціологічного дослідження, яке на замовлення «Зеленого світу» двічі — на початку та наприкінці проекту — проводило Головне управління статистики в Чернігівській області, абсолютна більшість опитаних (87,4%) знають про користь йодованої солі. За час виконання проекту рівень обізнаності зріс. Більше половини опитаних отримали важливу інформацію про йод з телебачення, на другому місці — газети, на третьому — радіо. А найкращою серед газет щодо пропаганди подолання йододефіциту названо нашу газету.
Петро АНТОНЕНКО
Повністю стаття надрукована в газеті "Сіверщина" за 25 листопада.