Де ж ви, де, молочні ріки і кисільні береги?
Здавалося б, у роки незалежності для селянина будуть створені значно кращі умови для розвитку ініціативи та підприємливості. І землі начебто вистачає, і корми для худоби є де заготовляти, і закупівельників не бракує, і продукцію здавати ніхто не змушує. От-от, як у тій казці настане пора молочних рік з кисільними берегами. Принаймні, поголів»я корів у селах збільшуватиметься. Та не так сталося, як гадалося. Ось уже багато років селянина добивають низькі закупівельні ціни на молоко. Втім, навіть у межах одного району ситуація дещо відрізняється. На те є різні причини. Та трохи виграють і ті, хто ближче до міста. Молодші - молоко на Чернігів, старші – бізнесменам і на «сирник».
Володимир Кручко – Локнистенський сільський голова:
- Наші села – Локнисте, Гусавку та Горицю можна вважати приміськими. З Черніговом гарне транспортне сполучення: автобус приїздить о 7-й,8-й, 12-й, 14-й,16-й і 18-й годинах. Тому багато селян возять молоко до обласного центру, але цим займаються молодші люди, які здужають важкі сумки з банками тягати. Інша справа, що умови для торгівлі і в Чернігові погіршуються. На базарах, буває, стати ніде, бо торгові місця скоротили, люди змушені із землі торгувати – міліція за це ганяє.
Звичайно, селянам зручніше було б здавати продукцію на молокоприймальний пункт, але ж по 1,8 гривні за літр молока базисної жирності – надто вже смішна ціна. У Чернігові на базарі донедавна трилітрова банка молока продавалася за 18 гривень, літр сметани – за 20, кілограм сиру – за 22 гривні. Як бачимо, різниця дуже суттєва. (Перед Пасхальними святами, продукція ще подорожчає.- авт.). Селяни здають молоко на переробні підприємства дуже неохоче. Молокоприймальні пункти в нас від Менського сиркомбінату у Локнистому і Гориці. В Гусавці такого пункту немає. Тож люди виготовляють з молока сир, який заїжджі бізнесмени забирають за півціни – по 12 гривень за кілограм. В Київ продукцію не возять. Якби приймали молоко по три гривні за літр, то всі власники корів здавали б. Особисто я корову утримую, але молоко використовую в основному для власних потреб. Загалом по сільраді кількість корів залишається на рівні минулого року. Роботи ж у селі немає, люди змушені якось виживати. От і виручає корова.
Здають, бо нікуди подіти.
Микола Хареба – Феськівський сільський голова:
- Село наше приміське – до Мени рукою подати. Тож багато хто з власників корів продає молоко на базарі. Є й такі, що наймають машину та возять сир і сметану на Київ. Молокоприймальні пункти в нас від Менського сиркомбінату та Куликівського молокозаводу. Так от останньому феськівчани більше довіряють, бо там порядніше ставляться до молокоздавачів. Звичайно, закупівельна ціна - по 1,8 гривні за літр людей не задовольняє, але здають тому, що нікуди те молоко подіти – все ж на базар не повезеш. А щодо поголів»я корів, то воно залежить від старіння населення. Зменшується кількість працездатних – відповідно зменшується і кількість тварин.
Валерій МАГУЛА
Скорочено. Повністю -- в газеті "Сіверщина".
| Читайте також |
| Коментарі (1) |
|
| |
0
