Непроста мозаїка папського візиту

Попри ефектні визначення ("апостольська подорож" і т.д.) візит Папи Римського Льва ХIV до Туреччини традиційно для католиків має всі елементи шоу. Власне, нічого дивного - у католиків і папські меси є грандіозними шоу, мало схожими на самозаглиблення молитви.

Та мова не про це - як би грандіозно не виглядала турецька влада, приймаючи Папу, важко їй відділити думку, що візит папа здійснює все ж не до Ердогана, а до вселенського патріарха Варфоломія I, як першого серед глав православних церков. З нагоди 1700- річчя Нікейського собору, що прийняв, зокрема, Символ віри. А турецька влада визнає натомість вселенського патріарха лише керівником нечисленної грецької громади та дрібним державним чиновником Туреччини...

Безперечно, Ердоган - класний президент для своєї країни (мабуть). Але як би він не говорив про повагу його держави до всіх релігій, саме він перетворив православну історичну Святу Софію в мечеть (навіть Кемаль Ататюрк до такого не опустився!), він же не дає відновити православну школу на острові Халкі, він же не дає повернути православні богослужіння наприклад у місто, де служив святий Миколай, він же не дозволяє встановити хрести на храмі, де живе і служить вселенський патріарх...

Тому й не беруть Туреччину у Євросоюз, що попри світський характер цієї мусульманської країни, вона дуже далека від європейських принципів свободи совісті і не тільки (про свободу преси треба окремо).
Проте Ердоган і Туреччина - мало не єдині, хто сьогодні говорить про потребу відновлення територіальної цілісності України, з Кримом включно. Отака непроста мозаїка...

Василь ЧЕПУРНИЙ