Чи потрібне Україні молоко?

Одним – прибутки, іншим - занепад

Сільські голови можуть собі це дозволити, бо мають зарплату. А як бути сім’ям, де виживають лише за рахунок виробництва сільгосппродукції? Одні возять молоко на базар до міста, інші, яких більше, змушені віддавати його за копійки переробникам. Через таку, з дозволу сказати, цінову політику кількість корів на селянських подвір’ях постійно зменшується. Як таке може бути, якщо минулої осені молоко з особистих господарств громадян приймали майже по три гривні за літр, а взимку і в перші місяці весни, коли заготовлені з такими труднощами минулого спекотного літа корми вичерпуються, а переробники тиснуть: мовляв, і 1,8 грн — то надто дорого!

Тут марно говорити про совість і здоровий глузд власників переробних підприємств. Для них головне — високий зиск. Тож зовсім не випадково, за версією одного із журналів, співвласник компанії, до якої входить і «Менський сир», за рік збагатився більше ніж на 400 мільйонів доларів. Хоча, правда, займався не лише харчовою промисловістю.

Але ж є ще в нас держава, її адміністрації, Антимонопольний комітет. Чому вони не реагують на явну змову переробників, які не лише доводять селян до жебрацького стану, а просто знищують тваринницьку галузь? Формально тут дещо робиться. Не так давно обласне відділення Антимонопольного комітету оштрафувало філію «Менський сир» на 8 тисяч гривень — за надання недостовірної інформації. Місцеві та обласна держадміністрація демонструють слабкість перед мільйонерами-переробниками. Це було видно під час приїзду губернатора до Менського району. Фермер Олексій Бутенко побідкався про несправедливі закупівельні ціни, які диктує переробник. Хоч торік молоко продавали по 3,5 грн. Селяни благають про допомогу. Володимир Хоменко не раз наголосив на великій складності цього питання. Тут багато причин, багато обґрунтувань як з боку виробників, так і переробників. Але ситуація ненормальна. Проте в області вибудовують таку структуру агропромислового комплексу, щоб могли контролювати ситуацію від поля до столу. Та, на жаль, це не завжди вдається, бо ще тільки на початку шляху. Але цим займаємося, і знайдуть шляхи, щоб регулювати ситуацію. А ще губернатор висловив сподівання, що вдасться дійти до узгодженого рівня закупівельних цін, який би задовольнив усі сторони діалогу.

Пийте діти… пальмову олію?

З усього сказаного роблю висновок: ще добре буде, якщо ціна на молоко не знизиться. А, можливо, вийде так, як із січневою обіцянкою Міністерства аграрної політики. Пам’ятаєте про намір виплатити по 2 тисячі гривень за наявну в селянина корову? Замість тисяч у березні урядовою постановою пообіцяли надавати бюджетну дотацію за реалізоване молоко: 0,35 грн за кілограм у перерахунку на базисну жирність для сільгосппідприємств і по 0,3 грн — для фізичних осіб.

Небагато додадуть ці копійки до вартості продукції селянського подвір’я.

Ситуація із закупівлями молока в Україні є ще й наслідком того, що селяни так і не навчилися відстоювати свої права, а держава в цьому майже не допомагає. З іншого боку, продукція, виготовлена на молокозаводах, викликає все більше недовіри. Це видно за результатами нещодавньої перевірки спеціалістами «Укрметртестстандарту». Це вони виявили у згущеному молоці деяких підприємств сто відсотків рослинних жирів, до яких додавалося титанове білило. Із 17 зразків масла жодне не відповідало вимогам нормативних документів. Керівники «Укрметртестстандарту» вже не вперше б’ють на сполох з приводу того, що оборудкам переробників сприяє недолуге законодавство. За ним інспектори змушені за 10 днів попередити про прихід перевіряльників на підприємство. До того ж скасовано обов’язкову сертифікацію харчових продуктів.

Тобто наша їжа далеко не завжди є безпечною для вживання. Тільки кого із можновладців це хвилює? В Україні при її безконтрольності ні переробники, ні торгівля не зацікавлені в тому, щоб селянин отримував якомога більше молока. Значно вигіднішими стали технології, де молокопродукти виготовляються зовсім без молока. Виграють тут тільки недобросовісні бізнесмени. Селяни ж ще більше зубожіють, мешканці міст отруюються, а держава не здатна навести елементарний порядок. А слова про те, що держава зацікавлена у нарощуванні поголів’я корів, є нещирими, і селяни в них давно не вірять.

Валерій МАГУЛА