Менська сауна: трагедія розкоші
Скільки там тієї зими? Такий насмішкуватий вираз ще здавна побутував в українців, які не мали належних умов для того, щоб помитися. Проблематичним це було і є в селі, особливо взимку. Міські жителі давно вже звикли приймати душ і ніжитися в теплій ванні. Але ж були часи, коли панянки всерйоз задавалися питанням: митися сьогодні чи ні? Прийняти ванну могли собі дозволити тільки заможні люди. Бідняки натиралися річковим піском і попелом. Миття піском, мабуть, самий древній спосіб очищення, що зберігся до наших часів. Тепер у такий спосіб відтирають сковороди від кіптяви після багаття на дачі. Зате можна сміливо заявити: «Перевірено століттями!» .
Нарікання менян про непрацюючу лазню, вже набили оскомину, тож давно збирався написати відповідний матеріал. А тут, як назло, сталася страшна трагедія в одній з менських приватних саун (до цього я чув про існування лише одної), де від вибуху саморобного котла постражлали троє молодих людей. Писати щось після такого, не піднімалася рука. І хоч при згадці про лазню чи сауну стискається серце від болю не тільки в мене чи менян, а й кожного українця, все ж вирішив перебороти себе й написати, бо пробема не зникне сама собою.
Колишню міську лазню, яка ще в 90-х роках була перетворена на мале підприємство, поступово міська влада, жалюгідним фінансуванням, довела до непривабливого стану, а торішнього літа – взагалі закрила. Причин такого рішенння мер Мени Федір Фесюн може назвати багато. Хоч у його передвиборчій програмі такого пункту, як закриття лазні та пральні самообслуговування точно не було. Переважна більшість містян – любителів лазні і парильні змушена була просто забути про необхідну для здоров*я процедуру. Я ж вирішив поспілкуватися з стійкими любителями процедур для оздоровлення тіла Володимиром Кордашем та Петром Пліснивим. Після закриття міської лазні їм припала до душі приватна сауна «Ніагара», яку вони відвідують щотижня. Сюди приходять і їхні друзі та знайомі. Сауна подобається їм. Ціни на послуги влаштовують.
Ось я в передпокої сауни бесідую з її господарем Віктором Дондіком.
- П*ять років тому ми з дружиною побудували магазин продовольчих товарів у комплексі з лазнею.
- Це в чоловіка виникла ідея звести приміщення не лише для торгівельної точки, а й закладу для відпочинку,- додає дружина Ірина Василівна.- Будівництво проходило дуже важко. Доводилось одночасно і на базарі працювати і приміщення споруджувати. На це пішло багато часу, сил і здоров*я.
- Спочатку бажаючих попаритися було небагато,- каже пан Віктор. Потім з*явилися постійні відвідувачі. Збільшилася кількість бажаючих попарити кісточки.
Як приємне обернулось трагедією.
Нещодавно не лише Менщина, а й уся Україна, була шокована надзвичайною подією, яка сталася в сауні при кафе «Мон Ані». На об*єкті, який повинен приносити людям лише радість та здоров*я, де ніхто не очікував небезпеки, стався потужний вибух водонагрівального бака. Троє молодих менян, які перебували на той момент у парильні, отримали гарячою парою та окропом опіки ІІ-ІІІ ступенів: 65-85 відсотків поверхні тіла. Медики Менської центральної райлікарні спрацювали оперативно й професійно, викликали спеціалістів з області. Вжили всіх заходів, щоб полегшити біль постраждалих та підготували для перевезення до реанімації опікового відділення обласної лікарні. Після необхідних медичних процедур, хворих відправили до столиці. Медики нині борються за життя важкохворих, які потерпіли через чужу халатність.
Трагічна подія в «Мон Ані» не лише шокувала людей, а й показала їх милосердя і співчуття до чужого горя та страждань, підтверджуючи просту істину про те, що люди в найскладніших ситуаціях приходять на допомогу. Знайомі й незнайомі потерпілих, цілі організації (наприклад райлікарня, райвідділ міліції) щодня здають кров у Менській ЦРЛ. Щодоби тут буває до 30 донорів. Адже постраждалі потребують регулярного переливання крові. Районний центр соціальних служб для сім*ї, дітей та молоді організував розміщення скриньок в магазинах, банках, ринках, на пошті та в редакції райгазети для грошової допомоги потерпілим.
А в «Приватбанку» відкрито рахунки для надання фінансової допомоги батькам постраждалих (реквізити і рахунки нижче). Грошову допомогу надала і лікарняна каса Менської ЦРЛ. На ліки й медичну допомогу батьки хворих щодня витрачають до 10 тисяч гривень. Така ось вона гірка правда про безплатну, згідно з Конституцією України, медичну допомогу, про реформи в системі охорони здоров*я та поліпшення життя вже сьогодні. А медицина ж має бути доступною для всіх громадян. Інакше, навіщо ж нам тоді така держава, яка не може забезпечити найголовнішого: збереження життя й здоров*я людей?
Правда, нещодавно в Менській ЦРЛ побував народний депутат України Олег Ляшко, який зустрівся з друзями потерпілих та пообіцяв допомогти на високому державному рівні. А де ж інші народні обранці? Чому вони не відгукнулися на таке горе? А тоді дивуємося, чому Ляшко набрав на виборах найбільше голосів?
Чому ж бак став бомбою?
Не хотілося б дочасно акцентувати увагу на такому питанні: хто відповідатиме за трагедію та чи одержать винні справедливе покараня? Це вже хліб правоохороних органів. Але ж громадськість уже сьогодні цікавить: чому стався вибух там, де його не чекали? Як таке могли допустити? Але вже попередні оцінки деяких службових осіб наштовхують на невеселі роздуми.
– Раніше в приміщенні, де розмістили сауну, взагалі був шиномонтаж, – каже начальник Менського райвідділу Держтехногенбезпеки в Чернігівській області Євгеній Довгаль. – Під час останньої перевірки кафе (проводилася у минулому році) ніякої парильні там не було, приміщення експлуатувалося як складське. Власник споруди збудував сауну без будь-яких погоджень чи дозволів з нашого боку, без виготовлення проектної документації. Наступна ж перевірка «Мон Ані», за чинним законодавством, могла відбутися не раніше, як через рік від останньої.
Валерій МАГУЛА
Скорочено. Повністю -- в газеті "Сіверщина" за 17 січня
| Читайте також |
| Коментарі (0) |